— Сьогодні найясніша ніч! — радісно промовила мама Оленки, коли вони всією сімʼєю йшли до храму зустрічати свято Пасхи.
Уперше Оленка разом із дорослими йшла на пасхальне свято вночі. У руках у неї був маленький кошик, у якому лежали три писанки і невеличка пасочка.
— А чому ніч найясніша? — запитала Оленка. — Адже зараз темно.
— «Найясніша» означає найрадісніша. Коли людина радіє, на душі в неї ясно, і вона навіть не помічає темряви або холоду. А сьогодні — найбільше свято для християн — Пасха, — пояснив тато.
— А ще це свято називається Воскресінням Христовим!
— Тому що Христос воскрес? — запитала Оленка.
— Так, тому що Христос воскрес!
Навколо й насправді було по-особливому урочисто. Люди зі світлими усмішками поспішали до храму. Одягнені вони були по-святковому. У руках несли кошики, накриті чистими серветками або рушниками.
Під час богослужіння Оленка стояла біля підсвічника. Їй було дозволено запалювати й ставити свічки, що приносили люди, гасити ті, що догорали, й ставити нові. Свічок було багато.
«Мабуть, ще й через це свято Пасхи найсвітліше?» — подумала Оленка.
Через деякий час вона втомилася, захотілося спати. Тато помітив це і запропонував вийти на свіже повітря. Тим часом у храмі лунав піснеспів: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував!»
— Тату, а що означають ці слова? — запитала Оленка, коли вони вийшли надвір.
— Ти вже маєш знати, що колись, дуже давно, коли ще не народився Ісус Христос, у світі панувало зло, сили темряви. Навіть душі добрих людей, які все життя вірили в Бога і допомагали іншим, після смерті потрапляли до місця печалі та смутку. Але Бог не захотів, щоб люди завжди так страждали, і послав до них Свого улюбленого Сина, Який теж є Богом, але став ще й Людиною. Памʼятаєш, ми святкували Різдво?
— Так-так, — схвильовано відповіла Оленка.
— Христос переміг сили зла. Але для цього Він повинен був зійти у пекло, щоб зруйнувати його владу. Та якби сили зла знали, що Христос є Богом, вони б не пустили Його у свої володіння.
— Вони бояться Бога? — перепитала Оленка.
— Так, бояться. А вони думали, що Він — просто людина. Ні сили зла, ні злі люди не здогадалися, Хто Він є насправді. І коли Христос помирав на Хресті, сили темряви раділи, що до їхнього полону потрапить ще одна душа доброї людини. Але в пекло зійшла Божественна душа Ісуса Христа і Своїм сяйвом зруйнувала владу темряви. Також Христос вивів із пекла душі всіх праведників і поселив їх у Царстві добра.
— А потім воскрес?! — з радістю запитала Оленка.
— А потім воскрес! І з того часу добрі люди мають надію, що після смерті їхні душі оселяться у Божому Царстві. А потім воскреснуть їхні тіла.
Цікава татова розповідь і свіже повітря прогнали бажання спати. А серце Оленки схвильовано билося:
«Ось чому Христос помер — щоб урятувати нас від сил зла».
— А ще на Пасху існує такий чудовий звичай, — продовжив тато, — христосуватися.
— Як це?
— Християни, коли зустрічаються, говорять один одному: «Христос воскрес!» — і відповідають: «Воістину воскрес!» І цілують один одного на знак нашої духовної єдності й радості.
Коли закінчилося богослужіння і всі виходили з храму, Оленка підбігла до матусі й радісно вигукнула:
— Христос воскрес!
— Воістину воскрес! — засміялася мама, і вони тричі поцілували одна одну.