Настала зима. З її приходом в Оленчиній родині почали готуватися до радісного для всіх свята — Різдва. Хоч до Різдва ще було чимало часу, Оленка дуже-дуже чекала його. Вона знала, що напередодні всі заклопотані, тому намагалася допомагати.
Потрібно заздалегідь привітати близьких і родичів, прибрати в домі, накрити на святковий стіл. Але найважливіше, як казала мама, — прибрати у своїй душі, щоб у жодному її куточку не залишилося лінощів, забаганок і неслухняності.
А ввечері, коли на небі зʼявиться перша зірка, родина помолиться і сяде за стіл. Оленка, хоч уже й знала історію Різдва, із захопленням слухатиме, як тато читає Євангеліє про найбільше чудо з чудес — Народження Спасителя світу Ісуса Христа.
Це сталося понад дві тисячі років тому. Одного разу римський правитель Август наказав переписати все населення своєї великої держави. Перепис мав відбутися і в Палестині — країні, де жив іудейський народ, з якого походить наш Спаситель Ісус Христос.
Кожна людина мала записатися в місці, з якого походили її предки. Діва Марія, яка мала народити Ісуса, і Йосип, що піклувався про неї, були з роду царя Давида, тому вирушили до міста Віфлеєма — батьківщини своїх предків.
Та всі місця в будинках і заїжджих дворах були зайняті. Марії та Йосипу довелося зупинитися на ніч у печері, де пастухи зазвичай ховали худобу.
Саме тієї ночі у Марії народилося Немовля — Син Божий. Вона поклала Його в ясла, куди клали корм для худоби або маленьких ягнят.
Пастухи першими дізналися про цю подію. Їм зʼявився Ангел Господній і сповістив: «У Віфлеємі народився Спаситель. Ідіть до печери — і ви побачите Немовля».
Згодом прийшли зі Сходу мудреці. Незвичайна зірка, що засяяла на небі, привела їх із далеких країн до Віфлеєма і вказала місце, де народився Син Божий. Вони принесли Йому дари та прославили Його.