Одного разу маленький хлопчик ішов із мамою дорогою. Сонце світило яскраво, і хлопчик помітив, що поруч із ним іде його тінь. Він почав стрибати, бігати, махати руками — і тінь повторювала всі рухи.
— Мамо, дивись! Вона завжди зі мною!
— Так, сину, — відповіла мама. — Як тінь супроводжує людину, так і добрі справи завжди йдуть поруч із нами.
Хлопчик задумався.
— А якщо робити погані справи?
— Тоді й пам’ять про них буде йти поруч, — лагідно сказала мама. — Тому намагайся, щоб твоя «тінь» була світлою.
Відтоді хлопчик старався допомагати іншим, ділитися і не ображати нікого, пам’ятаючи про свою невидиму тінь.