Слава і честь, і мир усякому, хто чинить добро.
Ухиляйся від зла і твори добро.
Святе Письмо
Оленка і Максимко побачилися в школі після літніх канікул.
— Чи добре ти провела літо? Що тобі запамʼяталося найбільше? — запитав Максимко Оленку.
— Літо пролетіло так швидко! Була я трохи на дачі, допомагала дідусеві з бабусею. А найбільше запам’яталося, як ми з татом і мамою подорожували: їздили в гарні храми, бачили різні памʼятки архітектури. Я читала цікаві книжки. А як ти провів канікули?
— Я був удома. А потім ми поїхали на море. А там мені було трохи нудно.
— Нудно на морі? Там же так добре! Сонце, повітря, мальовничі краєвиди. Що ж тобі не сподобалося? — здивувалася Оленка.
— Море й сонце сподобалися, — відповів Максимко. — А не сподобалося те, що було мало розваг. Скрізь атракціони, аквапарки, цікаві ігри, хотілося погратися… А батьки казали, що гроші треба витрачати на оздоровлення, на фрукти, на пізнавальні екскурсії, а не на розваги. Так що літо пройшло для мене не дуже цікаво.
— Не дуже цікаво? А цікаво — це лише тоді, коли багато розваг та ігор? — спитала Оленка.
— А що — це погано? Ти хіба не любиш розваги і задоволення?
— Люблю. Але памʼятаєш, у другому класі наша вчителька Ірина Степанівна говорила, що можна жити так, щоб отримувати задоволення, а можна — так, щоб творити добро навколо. І найбільша радість у душі тоді, коли ти комусь робиш добро і не чекаєш за нього ні похвали, ні винагороди.
— А яке ж добро можна творити влітку?
— Моя бабуся каже, що добрими справами можна наповнити кожен день. Як людина прокидається вранці і розплющує очі, перед нею відкривається цілий світ. І цей світ створений для добра. Згадай-но, може, і тобі доводилося робити влітку якесь добро?
— О, згадав… Коли ми з татом ходили до лісу, бачили великий мурашник поруч зі стежкою і разом з татом зробили для нього огорожу, щоб ніхто мурашник не пошкодив. А ще ми з братом давали сіна кролям. А ще мене мама просила заходити до старенької сусідки й питати, чи нічого їй не потрібно. Бабуся була дуже вдячна, та й мені було приємно.
— Дійсно, Максимку, так легко і приємно допомагати, здійснювати добрі вчинки. Моя бабуся каже, що те, що нас радує, створене людьми, які жили для добра інших.
Добрі люди вирощують найсмачніші яблука і найкрасивіші квіти, вони зводять зручні будинки, виготовляють найкращі ліки і творять прекрасну музику. Якщо до доброї людини звертаються з проханням чи за порадою, вона нікому не відмовляє, а сама потім радіє, що змогла допомогти.
— А хочеш, я дам тобі почитати цікаву книжку, яка мені дуже сподобалась, — про людей, що чинили добро іншим? Якщо їм це було радісно робити, то і ми так зможемо.