У невеликому селі жила дівчинка Марійка. У неї був молодший брат Петрик, який часто хворів. Марійка дуже любила брата і завжди намагалася допомагати мамі доглядати за ним: приносила воду, читала казки, співала колискові.
Одного разу мама захворіла, і Марійці довелося взяти на себе майже всі домашні справи. Було важко: потрібно було готувати, прибирати, доглядати за братом і ще ходити до школи. Інколи Марійка втомлювалася і тихенько плакала, але ніколи не скаржилася.
Якось Петрик запитав:
— Марійко, чому ти завжди біля мене?
— Бо ти мій брат і я тебе люблю, — відповіла дівчинка.
Минув час, мама одужала. Вона обійняла доньку і сказала:
— Доню, ти була для Петрика справжнім Ангелом.
Марійка лише посміхнулася, але в її серці стало світло й тепло.