Христинка була найвродливішою дівчинкою у класі. Вона мала довге гарне волосся й одягалася найкраще. Та попри це ніхто в класі не хотів із нею гратися. Адже Христинка любила обманювати, поводилася нечемно під час ігор і на перервах, уживала погані слова.
Одного разу на уроці християнської етики вчитель прочитав зі Святого Письма такі слова: «Господь дивиться на серце».
— Як це речення зрозуміти? — запитала Христинка.
— Христинко, це означає, що для Бога не так важливо, як ми виглядаємо зовні, хоча ми маємо дбати про чистоту свого тіла. Йому не важливо, яке в нас волосся чи чи маємо модний одяг. Але Він хоче, щоб у нас була чиста душа, щоб ми показували любов до Нього та до людей своїми вчинками.
Слухаючи слова вчителя, Христинка задумалася. Вона була гарна зовні, але поводилася зовсім негарно. Того дня дівчинка в молитві попросила Бога пробачити її погані вчинки.
Відтоді Христинка завжди пам’ятала слова: «Господь дивиться на серце».