Батьки Микитки й Катрусі домовилися разом іти до церкви, щоб освятити великодні кошики, в яких, прикриті яскравими рушниками, лежали паски, крашанки, ковбаси та всілякі наїдки. Дітям теж хотілося піти з батьками, але попросити про це вони не наважувалися.
Вранці, коли ще тільки сходило сонце, мама Микитки сказала:
— Синку, збирайся, підемо до церкви разом. Катруся з батьками вже чекають на нас.
Микитка швидко зібрався, одягнув святкову вишиту сорочку і попросив:
— А можна, кошик понесу я?
— Звичайно, тільки тато понесе більший кошик, а ти — маленький!
Надворі вже було багато людей, усі у святковому вбранні, з кошиками в руках. Микитка багато чув про життя Ісуса Христа, і йому захотілося дещо розповісти Катрусі.
— А ти знаєш, чому Воскресіння завжди святкується у неділю? — запитав він.
— Ні. А чому?
— А тому що Христос воскрес у неділю!
Тато Микитки посміхнувся й запитав:
— А чому Пасху називають святом? Чому взагалі важливі події називаються святами?
— Бо вони повʼязують нас зі Святим Богом.
Раптом тишу пасхального ранку порушили удари дзвонів.
— Ой, — засміялася Катруся, — в мене навіть усередині затремтіло!
За ними почулася дзвінка, переливчаста мелодія середніх і малих дзвонів. Здавалося, що цей дзвін ллється із самого неба, наповнює повітря радістю, змушує зупинитися і вслухатися у Божественну гармонію.
Зовсім незнайомі люди, зустрічаючи один одного, обмінювалися словами: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» і привітно посміхалися.
Обидві родини увійшли до Лаври. Її подвірʼя вже було переповнене людьми. Микитка і Катруся розкрили свої кошики, як це зробили дорослі.
— А для чого освячують паски? — запитала Катруся.
— Під час освячення пасок ми дякуємо Богові за те, що Він піклується про людей і посилає нам хліб духовний і тілесний.
— А як це «духовний хліб»? — перепитав Микитка.
— Щоб людина мала сили для життя, вона потребує їжі, — відповіла мама. — Але людина має ще й невидиму душу. Душа потребує духовної, невидимої їжі. А цією їжею є благодать Святого Духа, яка робить людину добрішою і дає сили протистояти злу.
— Які красиві паски! Високі та пишні, — помітила Катруся.
— Паски випікають так, щоб вони формою нагадували гору. Це тому, що Ісус Христос був розіпʼятий на горі Голгофі. А Голгофа нагадує про те, що Христос спас нас від сил зла, — відповіла мама.
— Стверджуючи нашу віру в перемогу Христа над смертю, ми святкуємо цей день радості й любові, надії на вічне життя, — спокійно сказав тато Микитки.
— Виходить, Ісус Христос здійснив великий подвиг заради всіх людей? — запитала Катруся.
— Так, — відповіла Катрусина мама. — Він став прикладом для всіх, довівши, що заради життя та віри інших людей можна пожертвувати навіть власним життям. Не випадково подвиги героїв, які загинули на війні, називають священними. Вони також віддавали життя заради Вітчизни, заради нашого щасливого майбутнього.
Повернувшись додому, родина Микитки заходилася накривати святковий стіл. Запросили також і родину Катрусі. На столі було безліч смачних страв: мʼясо, ковбаси, крашанки, пиріжки, а посеред столу красувалася висока та пишна паска.
Перед тим як сісти до сніданку, тато Микитки нарізав паску на скибки й роздав усім по одній, а також по одному освяченому яйцю. Скуштувавши святкових страв, родини продовжили сніданок за великоднім столом.
День був сповнений піднесення та радості. На вулицях люди ділилися крашанками та щирими усмішками. Звідусіль лунало:
«Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!»