Школа стоїть на околиці села. Микола живе за яром, за кілометр до школи. Йому з дому видно, як світиться в школі вікно. На вікні стоїть акваріум із рибками. Вдень і вночі воду підігріває електрична лампочка — її видно Миколі.
Стояли люті морози. Одного разу навіть до школи малюки не приходили — так було холодно. Сидів Микола якось увечері вдома, дивився в темінь і милувався тремтячим вогником у шкільному вікні.
Коли це вогник погас.
«Лампочка перегоріла, — подумав собі. — Рибки до ранку загинуть, мороз он який».
Микола одягнув пальто, шапку, рукавиці та й подався до школи. Була вже ніч. Знайшов сторожа, попросив ключа. Відчинив школу, зайшов до класу, в якому акваріум. Вода була вже холодна.
Він вийняв лампочку, що перегоріла, і встановив нову.
— Грійтесь, рибки, — тихо сказав Микола, зачинив школу і пішов додому.
Ще тричі взимку доводилось приходити хлопцеві серед ночі до школи — рибок рятувати. Тепер він не боявся ні морозу, ні темноти.
— Ти став мужній, Миколо, — сказав йому вчитель.