Один чоловік ішов дорогою з Єрусалима до Єрихона. На дорозі напали на нього розбійники, які його обдерли, тяжко побили, забрали всі гроші та пішли геть, залишивши його вмирати.
Через якийсь час тією дорогою йшов священик. Побачив він пораненого чоловіка, але не зупинився і пішов далі. Згодом тією дорогою проходив церковний слуга — левіт. Та він також не допоміг пораненому чоловікові.
Однак невдовзі проходив ще один чоловік, що проживав у місті Самарія. Євреї та самаряни не любили одні одних. Та, побачивши пораненого єврея, самарянин змилосердився над ним. Він підійшов до пораненого, обмив і перевʼязав йому рани, змастив їх оливою.
Потім посадив чоловіка на осла і привіз до заїжджого будинку, в якому доглядав за ним. Коли ж мав відʼїхати, то заплатив господареві будинку, а також попросив його, щоб той доглядав за хворим чоловіком, та пообіцяв: якщо буде потрібно, то, коли повернеться, заплатить ще.