Жив один багатий чоловік, і було у нього двоє слуг. Одного разу, від’їжджаючи з дому, покликав він їх і сказав:
— Я від’їжджаю і дозволяю вам провести цей день так, як ви вважатимете за потрібне. Але ви зобов’язані виконати кожен свою роботу, до якої призначені. Я ж повернуся і перевірю, як ви її виконали.
Сказавши це, він поїхав.
Слуги почали міркувати, як найліпше провести цей день, але, не дійшовши спільної думки, вирішили, що кожен проведе його на власний розсуд.
Перший слуга думав так:
— Я буду працювати. Коли ж змучуся — відпочину, бо день короткий і треба все встигнути зробити, щоб не пройшов він намарно.
Другий слуга гадав інакше:
— Найперше відпочину, бо день є один, а попрацювати завжди встигну.
І як задумали, так і вчинили.
Перший слуга, попрацювавши у полі, повернувся додому відпочивати. Та вирішив він подивитися, що робить другий. Прийшовши до нього, побачив, що той навіть не думав братися до роботи, а лише пив і святкував.
— День уже майже минув, а ти ще навіть не починав працювати, — нагадав йому перший слуга.
Другий відповів:
— Я завжди встигну зробити. День минає, а я ще навіть не насолодився його красою.
Перший нічого не відповів і пішов спати, бо знав, що вранці треба вставати і зустрічати новий день. А другий слуга, забувши про обов’язки, провів день у веселощах. Коли настав вечір, він навіть не підготувався до сну і заснув прямо за бенкетним столом.
Настав новий день. Господар повернувся додому і побачив, що перший слуга провів попередній день у праці, а другий — у веселощах.
Тоді сказав він:
— Перший слуго, ти добрий чоловік, бо, отримавши свобідну волю, ти не зловживав нею. Тому запрошую тебе за мій стіл — будемо бенкетувати разом.
А ти, другий слуго, використав свою свобідну волю лише для веселощів. Тому йди від мене.