Оленка тільки цього року почала ходити до школи. Якось, прийшовши після уроків додому, сказала татові:
— А сьогодні ми з нашою вчителькою вивчили ось таку пісню:
Спитай у долі строгої,
Якою йти дорогою,
Чи серце наше шлях в життя
Правдиво обира?
Іди за Богом слідом,
Хоча цей шлях незвіданий,
Іди, мій друже, йди завжди
Дорогою Добра.
— Гарна і бадьора пісня, — усміхнувся тато. — А чи знаєш ти, як вийти на Дорогу Добра?
— Вчителька сказала, щоб саме вдома нам підказали, як знайти її.
— Що ж, давай спробуємо, — запропонував тато.
Вони вийшли до затишного парку. Був погожий день, ласкаво світило сонце. На лавочці сиділа сусідка Віра Петрівна — уже немолода сива жінка — і годувала голубів. Голуби її знали і щодня прилітали поживитися хлібом з її рук.
Побачивши тата з Оленкою, Віра Петрівна зраділа:
— Добрий день! Я вам така вдячна, — звернулася вона до тата. — Вчора я погано почувалася. Якби Ви не провідали мене та не принесли такі потрібні ліки, то не знаю, що й було б зі мною!
— Видужуйте, Віро Петрівно! І ми Вам вдячні за добрі й мудрі поради, які потрібні нашій родині. А розкажіть-но, будь ласка, Оленці, як це — йти Дорогою Добра?
— А що сьогодні гарного й доброго було у тебе? — з усмішкою звернулась до Оленки Віра Петрівна.
— Ось гарним є цей затишний парк, який гріється в променях ласкавого сонця.
— Авжеж, це так добре — краса навколишнього світу, — згодилася Віра Петрівна. — А що ще тобі запам’яталося?
— І Ви також, — Оленка поглянула на Віру Петрівну, — любо на Вас дивитися, коли Ви голубів годуєте.
— А ти ще зверни увагу на свого тата, який завжди йде на допомогу мені та іншим сусідам. Так ось: щоразу, коли милуємося прекрасним чи допомагаємо іншій людині, турбуємося про тваринок чи робимо інші добрі вчинки, ми йдемо цим шляхом — Дорогою Добра. А чи завжди ти обираєш цю дорогу?
— Не знаю, — зніяковіла Оленка і подивилась на тата.
— Тобі ще треба цього вчитися, Оленко, — сказав тато. — Дорогою Добра йде той, хто вміє перемагати свої лінощі, непослух і вередування. Але і ми з мамою, і школа будемо допомагати тобі.