Від самого початку християни жили в очікуванні другого пришестя Господа Ісуса Христа у славі — як завершення Божого задуму спасіння та кульмінацію історії. Це не умовна можливість, а тверда обіцянка самого Спасителя: “І коли Я піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я” (Іоана 14:3).

Обітниця Христа

Апостольська проповідь звіщала не лише перше пришестя Христа — Його воплочення, смерть і воскресіння, — а й незмінно проголошувала про Його повернення у славі. Про це апостолам сповістили ангели під час Вознесіння: “Ісус, Який був узятий від вас на небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили, коли Він вознісся на Небеса” (Дії апостолів 1:11). Слідом за Писанням, Символ віри також чітко це проголошує: «І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, Його Царству не буде кінця».

Христос прийде вже не в покорі, а у славі: не щоб знову кликати до спасіння, а щоб звершити суд, звільнити світ від гріха і утвердити Своє Царство.

Постійне очікування

Хоча Церква твердо вірує в друге пришестя Спасителя, вона не знає, коли це відбудеться, бо Сам Господь сказав: “Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні ангелам небесним, ані Синові, — лише один Отець знає” (Марка 13:32). Тому віруючі не покликані до спекуляцій чи передбачень, а до постійної готовності: “Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете” (Луки 12:40).

Ця невизначеність — не вада і не недолік у Божому одкровенні, а педагогічний заклик до вірності. Не знаючи часу, ми покликані жити так, наче Христос має прийти сьогодні.

Природа другого пришестя Христа

На відміну від першого пришестя, коли Христос явив Себе в смиренні, служінні та покорі, друге пришестя стане явленням Його Божественної слави: “І тоді народи побачать Сина Людського, Який йтиме у хмарах, з великою силою та славою” (Марка 13:26).

Це буде не символічне явище чи внутрішнє “переживання”, а об’єктивна, історична і вселенська подія:

– особиста — Христос прийде Сам, а не через посередників;

– явна — “Коли Син Людський прийде, кожний побачить Його пришестя, подібно спалаху блискавки, котрий можна побачити звідусіль” (Матвія 24:27);

– переможна — як Цар і Суддя світу (Матвія 25:31-46).

Мета другого пришестя Господа

Головною метою другого пришестя є завершення історії спасіння:

– дар загального воскресіння;

– звершення Божого Суду;

– остаточна перемога над злом та звільнення від нього світу;

– пришестя повноти Царства Божого.

Апостол Павло говорить: «Бо сам Господь… зійде з неба… і мертві у Христі воскреснуть першими» (1 Солунян 4:16), а далі додає: «Потім кінець, коли Він передасть Царство Богові і Отцеві…» (1 Коринтян 15:24).

У Своєму другому пришесті Бог об’явить повну правду — про людину, про історію, про добро і зло. Ніхто не зможе уникнути цієї зустрічі: “Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло” (2 Коринтян 5:10).

Висновок

Усе земне набуває сенсу лише у світлі вічності. Тому віра в друге пришестя Христа — це ключ до правильного осмислення теперішнього життя. Христос прийде не лише як Суддя, а й як Той, Хто довершує спасіння, відкриваючи світові повноту Божого задуму.

Ніхто не знає, коли це станеться, але Церква з надією виголошує: “Прийди, Господи Ісусе!” (Об’явлення 22:20).