Священник Юрій Щурко, УКУ
Щиро вітаю всіх з великим празником Богоявлення й пропоную в цей святочний день кілька своїх думок, основаних на книзі Брюса Мецгера «The New Testament. Іts Background, Growth and Content».
Всі чотири євангелісти розміщують початок прилюдного служіння Христа в контекст служіння Івана Хрестителя. Цей пророк був типовим «святим мужем» Близького Сходу: згідно Євангелій (Мф. 3:1–6; Мк. 1:6; Лк. 3:1–6) Іван віддалився від суспільства та провадив самітницьке життя в районі ріки Йордан. Взявши за приклад Іллю (2Цар. 1:8), Іван носив грубу одежу та їв тільки те, що міг знайти в пустині. Також подібно як і пророк Ілля, він безнастанно викривав царів та народ.
Іван закликав своїх співвітчизників покаятися в гріхах, прийняти хрещення (омивання) в Йордані та жити праведним життям. Кожній людині Іван давав конкретні вказівки в чому полягає нове життя: багаті повинні розділити свій маєток з бідними, збирачі податків не повинні брати більше призначеного, солдати повинні перестати грабувати…
Бачачи серед численних натовпів представників саддукеїв та фарисеїв, Іван згадував ситуацію, яку спостерігав живучи у пустелі: коли загоряється чагарник всі тварини швидко покидають свої нори. «Гадюче поріддя! – говорив він. – Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?» Потім він закликав їх перестати хизуватися своїм походженням від Авраама й принести плоди, які відповідали б справжньому покаянню (Мф. 3:7–10; Лк. 3:7–9).
Іван говорив не тільки про етичні питання – широкий ентузіазм викликало проголошення сильної месіанської надії. Він проповідував, що близький День Господній: скоро Бог оправдає Свій народ та визволить його від гніту. Для увиразнення думки Іван використовував образи, які були добре відомі селянам в Ізраїльській землі: прихід Месії подібний до того, як землероб бере лопату, щоб віяти зерно на току, відділяючи пшеницю від полови; пшениця піде до клуні, а полову спалять (Лк. 3:17–18). Тобто, скоро Бог вторгнеться в історію, й тому суд дуже близький! Ця звістка була тривожна, оскільки Іван мусів пояснити своїм слухачам, що народ в цілому абсолютно не готовий до приходу Месії. Заради цього Іван і закликав народ та кожного зокрема до покаяння: це було приготування без якого неможливо отримати дари нової епохи. В якості зовнішнього символу внутрішньої переміни, він омивав у Йордані всіх, хто з вірою відгукнувся на його звістку.
При багатьох подібних рисах, які Іван мав з іншими семітськими святими мужами, його служіння виділялося двома дуже оригінальними особливостями:
- Одноразовий характер хрещення. На відміну від щоденних омивань, які практикували фарисеї та есени, хрещення Івана звершувалось раз і назавжди. В цьому плані вона нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники входили в юдаїзм.
- Відсутність привілеїв для боговибраного народу. Іван навчав, що приналежність до боговибраного народу сама по собі в день суду не допоможе: «І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові» (Мф. 3:9; Лк. 3:8). Іван не мов би відлучав всю націю й приймав назад тих хто покаявся й охрестився.
Прийнявши хрещення з рук Івана, Ісус виказав Свою згоду з двома ключовими моментами його проповіді: гряде Суд на нечестивих, та гряде Царство Боже. Проповідь самого Ісуса на початку перегукувалася з закликом до покаяння Івана Хрестителя. Проте вже в ранній Церкві люди ставили питання: якщо Іван хрестив на покаяння, то чому безгрішний Ісус прийняв цей обряд?
Відповідь знаходиться в діалозі, який міститься в Євангелії від Матфея. Іван не хотів хрестити Ісуса: «Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3:14). «Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його» (Мф. 3:15). Звідси видно, що особисте покаяння відсутнє. «Здійснити/виконати всяку правду/праведність» – означає не залишити невиконаним нічого з того, що хоче Бог.
Важливо також підкреслити, що Матфей не каже прямо, що «Іоан охрестив Ісуса», але що «Тоді Іоан допускає Його», акцентуючи тим самим на благанні Іоана цього не робити («Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?»). Хрестячи Ісуса, однак, навіть проти власної волі чи радше правильного розуміння такого упокорення Ісуса, Іоан таким чином, також дає приклад для наслідування, як потрібно реагувати на волю та бажання Ісуса.
«І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, – і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:16–17). Після хрещення, Ісус виходить з води без визнання гріхів, як це звичайно робили охрещувані, поки вони ще були у воді – Ісус не мав гріхів, які потрібно було визнавати.
Слова «Це є Син Мій Улюблений» відлунюють Пс 2:7, в якому йдеться про царя з роду Давида; фраза «в Ньому Моє благовоління» відлунюють до пророцтва Ісаї 42:1, в яких йдеться про Слугу Господнього.
«Побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього» – зазвичай Мафтей пише про Святого Духа (1:18,20; 3:11; 12:32; 28:19). Але тут він пише про «Духа Божого» для тринітарного посилання: Бог, Ісус – Його улюблений Син та Дух Божий (також в 12:28). Таке відсилання за допомогою тринітарних термінів (28:19), творить зв’язок між хрещенням Ісуса та християнським хрещенням.
Дуже важливим є ще один акцент. Як пише в своєму коментарі на Євангеліє від Матфея N. T. Wrіght: «Символом Духа став голуб, і це значить, що майбутній Божий суд буде вершитися мирним, а не войовничим духом старовини. Сам земний суд, який засудив Ісуса, піддасться судові Божого Духа. Одне із завдань цієї глави Євангелія – знову навчити людей здатності дивуватися і розуміти, що Ісус прийшов виконати Божий задум, а не наші очікування».
Крім того, для народу хрещення Івана означало розрив з грішним минулим і початок нового життя, в Ісуса ж починалася нова фаза Його місії, – закінчилося звичайне життя в Назареті й почалося трирічне прилюдне служіння.
Щоб усвідомити значення того, що сталося на Йордані, потрібно читати Євангеліє до кінця. Тільки тоді можна зрозуміти, чому Ісус також має ім’я «Емануїл, – що значить з нами Бог». Саме слова «З нами Бог» ми дуже урочисто співаємо в часі Великого Повечір’я на празники Різдва та Богоявлення. Цим радісно проголошуємо, що Той, Хто прийняв людське тіло в убогому вертепі; став на Йордані, покірно схиливши голову поруч з грішниками; їв і пив з відкинутими і упослідженими; дружив з митарями і блудницями; перед страхом смерті обливався кровавим потом в Гетсиманії; був зраджений друзями та несправедливо оскаржений тими, які найбільше знали про Бога; відчув пекло віддаленості від Бога та жахливої самотності так, що кричав на хресті «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?»; як людина страждав, помер і був похований у гробі; І ВОСКРЕС НА ТРЕТІЙ ДЕНЬ – Є ЕМАНУЇЛ.Після Різдва, празник Богоявлення далі впроваджує всіх нас в невимовне Таїнство Божого до нас сходження, щоб Ти і я могли почути те, що Отець сказав на Йордані Ісусові: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління». Оновлення усього творіння і повернення нам свідомості та статусу улюблених Божих доньок та синів і є найбільшим бажанням Бога…