Як догодити вибагливому Богу?
Протоієрей Георгій Ходун
Дорогі друзі, радий вас вітати. Ми з вами ще перебуваємо у багатоденному періоді богоявленських свят, коли ми святкуємо явлення Бога у полоті, ми підходимо до наступного святкування, до наступної події – це явлення втіленого Сина Божого юдейській громаді, а через неї і цілому світу. Ця подія відбулась в контексті Хрещення, бо саме тоді авторитетом Іоана Хрестителя, а також особливими знаменнями, Ісус був відкритий як Месія, як Син Божий, як Помазаник, Якого Бог послав у цей світ. Колись, досить тривалий час, в історії церкви ці два свята – і Різдво, і Хрещення – не розділялись і усвідомлювалися як одне святкування, яке називалися, власне, одним словом, яке вже я сказав – Богоявлення, і святкували два теперішніх свята одночасно. Наразі, лише одна християнська спільнота святкує ці два свята в один день, за такою стародавньою традицією – я маю на увазі Вірменську апостольську церкву, а ми, – всі інші християнські традиції, – також святкуємо ці два свята, але окремо,
Як ми бачимо, ці свята дуже близько знаходяться одне від іншого і по даті святкування – Хрещення і Різдво – і по своєму змісту вони також всі сходяться до одного цього розуміння Богоявлення: тобто, Різдво – це явлення Бога у полоті, а Хрещення – це явлення втіленого Сина Божого юдейському народу, коли Христос виходить на своє суспільне служіння. Сьогодні у нас неділя перед Хрещенням, і в цій неділі ми маємо лише святкове читання, як колись була у нас неділя після Різдва і там було лише святкове читання – так само і сьогодні. І, звичайно, якщо це читання святкове, то воно за змістом пов’язане із прийдешнім святом Хрещення.
Ось, власне, цей уривок, це самий початок Євангелія від Марка, перший розділ.
Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. І виходили до нього з усієї країни Юдейської і Єрусалиму; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди та дикий мед. І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
У цього читання є три паралельні місця у всіх трьох інших Євангеліях, таке буває достатньо рідко, наприклад, історію про Різдво упускає Іоан Богослов, вважаючи, що це, мабуть, не найважливіша подія, на яку потрібно звернути увагу, а ось про Хрещення Господнє пишуть всі чотири євангелісти. І кожен раз, коли ми наближаємося до свята Хрещення, у мене, як у священика, завжди виникає певна складність. Складність у чому? Як за обмежений час у проповіді в храмі чи в тому форматі, в якому ми зараз з вами спілкуємося, як сказати про все – і про зміст свята, і про євангельське читання, і про особливості літургічного святкування цієї події, і про ті навіть народні традиції, які знайшли собі місце під час цього святкування, а деякі люди, на жаль, вважають, що це чи не найголовніше в цьому святі. Це така ситуація, коли хочеться за дуже короткий термін сказати все і одразу. Мені такого ніколи не вдавалося, не вдасться, мабуть, і сьогодні, тому я зосереджусь лише на одній темі, яка мені здається важливою.
Послухай, я виряджаю посланця мого поперед тебе, він приготує тобі дорогу. Готуйте дорогу Господу, зробіть прямими шляхи для нього.
Це відомі слова пророка Ісайї, втілення яких люди Нового Завіту побачили в особі Іоана Хрестителя. Саме тому ми його ще інколи й зовемо Предтечею – тобто той, хто йде попереду. Взагалі Іоанн Хреститель – це одна із ключових дійових осіб події Хрещення і це людина легендарна. Легендарна не в тому сенсі, що його життя – легенда, тобто напівправда, а тому, що він – особа вкрай непересічна і унікальна. Я не знаю, з ким його можна порівняти і справа не лише в унікальності його служіння, в центрі якого, власне, Хрещення Ісуса, а в особі самого Іоана. Уявіть: молодий, йому приблизно років 30, мужній, харизматичний, непохитний, гострослівний, людина, яка все життя присвятила усамітненості, вільний від страху цього світу, бо йому втрачати нічого. Коли ми використовуємо словосполучення «біблійний пророк», то ті асоціації, що у нас виникають, – принаймні у мене виникають, асоціації і візуальні, і якими рисами ми наділяємо людину, яку називаємо біблійним пророком, – оце, власне, у мене завжди асоціація до Іоана Хрестителя, можливо, ще до пророка Іллі (саме Іоана Хрестителя Священне Писання називає «другим Ілією»).
Якщо на Іоана Хрестителя подивитися зі сторони – то він, як людина з іншої реальності. Хоча, чому «як» – а й насправді його парадигма світосприйняття дуже відрізняється від нашої. Завдяки своєму праведному і аскетичному життю, Іоан Хреститель мав приголомшливий авторитет серед людей, до його слова прислухались язичники – і ми це читаємо в Євангелії. Його боявся цар, про це також є інформація в Священному Писанні. Хтось ним захоплювався, бо бачив у ньому дуже непересічну людину, людину, яка здатна сказати правду, не боячись будь-яких наслідків. Йому просто боятись було ні за що, власне, хіба що за своє життя, але ми знаємо, що він і за нього не боявся, враховуючи кінець його життєвого шляху.
Через свою не пересічність у нього були учні, він досить не толерантно викривав гріхи поважних людей того суспільства, ігнорував корпоративні інтереси, особливо корпоративні інтереси релігійних діячів того часу. Іоан волів звертати увагу не на посаду, яку займає людина, не на звання, яким людина обтяжена, а на особисту гідність тієї чи іншої людини. До того ж, Іоан був сином Захарії, священика, тобто Іоан повинен був продовжити служіння свого батька при Єрусалимському храмі, піти за ним по стежці старозавітного священства, але Іоан вибирає шлях зовсім інший і інколи зовсім не м’яко виражає своє незгоду зі способом життя тих людей, які вважались в суспільстві особливо праведними і благочестивими.
Можна сказати одне – Іоан Хреститель нікого не залишив байдужим до своєї особи. Це було настільки серйозно, що його сприймали навіть як Месію, Помазаника Божого, але Іоан, як ми знаємо з Євангелія, недвозначно відмовився від такого амплуа, сказавши, що його задача лише підготувати людей до приходу Месії, тож на ньому лежить грандіозна, унікальна задача.
І якщо ми, українці 21-го століття є християнами, значить Син Божий прийшов не даремно, а значить Іоан зміг гідним чином підготувати все для пришестя у цей світ Месії. Шлях підготовлений, дорога вирівняна, і Господь по цьому шляху пройшов і прийшов до нас – такими біблійними образами можна підсумувати служіння Іоана Хрестителя. Якщо подивитись на життя і на служіння Іоана Хрестителя, не з точки зору біблійних образів і піднесених слів, а з точки зору фактів історії – я собі задаю декілька питань.
Скільки людей фактично почуло слова Іоана Христителя? Враховуючи кількість населення стародавнього світу загалом і Юдеї, дуже маленької території, зокрема, а також невелику тривалість публічної проповіді Іоана, а ми повинні пам’ятати, що вони з Ісусом майже однолітки, там різниця в декілька місяців, до того ж, Іоанн закінчив своє життя раніше, аніж Христос. Враховуючи кількість його слухачів і те, що старозавітне суспільство не буде з увагою слухати якогось юнака, то можна з достатньою впевненістю сказати, що якщо проповідь Христа була, умовно кажучи, три роки, то у Іоана вона була суттєво меншою. Ми можемо пропустити, що в кращому випадку кількість людей, які почули його слова, виміряється тисячами, тобто 2-5, максимум 10 тисяч людей, тим більше, ми ж повинні розуміти, що Іоан виходив на проповідь не як на роботу, у нього ж не 40 годин на тиждень було, ні – це служіння пророка, для якого потрібне натхнення людське і Боже, тому його слова не звучали безперервно.
Друге питання, яке я собі особисто задаю. Знаєте, мені як парафіяльному священику добре відома ситуація, коли ти стикаєшся із значною кількістю людей одночасно: людей, які, наприклад, прийшли на Хрещення, прийдуть на освячення води. Власне, на богослужіння прийде значно менше людей, а ось до цієї церковно-народної традиції захоче долучитися велика кількість людей. І це ж, дивіться, люди, які прийшли до церкви у цей святковий день, вони апріорі нібито мають бути вмотивованими, свідомими, освіченими, мають розуміти, навіщо вони туди прийшли, але коли священик намагається щось сказати цим людям, то просто більшість людей його не слухає. Питання в таких людей досить часто одне і те саме: «щоб на мене попала водичка, коли священик бризкає» – і все, і цього вже достатньо. Наступного разу ти цю людину побачиш десь на Пасху, а потім вже наступного року, і це ж люди освічені, культурні, успішні – люди, в житті яких є чому повчитися, але так поверхнево ставляться до слухання слова, яке їм кажуть в церкві, куди вони прийшли самі, свідомо, добровільно і за бажанням свого серця. То що вже казати про людей стародавнього світу… Тому навіть якщо навколо пророка збирався великий натовп, то скільки людей його могли почути? А скільки з тих, хто почуло, зрозуміло було, що він сказав? А скільки зрозуміло адекватно, а не так, як їм здалося? А із тих, хто зрозумів, скільки людей втілило в життя ті слова, які вони почули? Тобто ми бачимо, що існує певна градація: приходила обмежена кількість людей, слухало ще менше, розуміло іще менше, а виконувало зовсім мало. Тобто в залишку ми отримуємо що? Незначну кількість людей, зовсім незначну, які почули, зрозуміли і насправді всерйоз прийняли слова Іоана Хрестителя.
Слова пророка Ісайї, які ми цитували раніше, про підготовку до приходу Месії, звучать як? Вони звучать гучно, переможно, наче в них описується подія вселенського масштабу. Якщо ми візьмемо весь уривок, там є такі слова, що гори повинні понизитись, долини повинні піднятися, тобто навіть рельєф землі повинен начебто змінитись. І це лише стосується підготовки – а що відбудеться з цим світом тоді, коли в нього насправді прийде Помазаник Божий?
А що стало насправді? А насправді це був натовп, який з цікавістю слухав пророка, пророки ж не кожного дня приходять, тому цікаво послухати. І насправді одиниці, хто підкорив своє серце слову Божому, як сказав пророк. Ось так виконуються оці потужні, тріумфальні слова пророка Ісайя, але вони виконуються і задум Божий втілюються тим не менше. До чого це все я кажу? Щоб принизити Іоана Хрестителя? Звичайно, ні. Я, насправді, дуже сумую, що його образ, його пам’ять в нас майже зовсім не шанується. Святкові богослужіння звершуються, акафісти читаються, храми його ім’ям освячуються – я не про те, я про те, що ті чесноти, за які він вболівав, той спосіб ставлення до Бога і до іншої людини, які він практикував, часом залишаються незатребуваними. Замість жаги до правди, нерідко в церковному середовищі свідомо культивується ідея не виносити «сор із ізби», а на противагу духовній мужності, зрілості, самостійності, чи не найбільшою чеснотою оголошується «послушання» – тобто, мовчазне виконання того, що тобі благословили. І побачивши таке, не як гірке виключення, а наче як норму нашого життя – Іоан Хреститель, я впевнений, сказав би більш жорсткі слова, аніж ті, які зафіксовані в Євангелії. Але навіть і не про це зараз мова тому, що ніхто з нас не досконалий. Сказані мною слова, були мені потрібні лише для одного, щоб підвести вас до однієї думки, в якій, я сподіваюсь, не помиляюсь.
Богу, якому згідно духу і букви Старого Завіту, більше личить грім і блискавка, насправді виявляє себе вкрай невибагливим, бо Христос задовольняється нечисленною купкою людей, які вирішили піти за ним, хоча з них ще потрібно було зробити спочатку учнів, потім їх перетворити на апостолів. Навіть для приходу у цей світ Сину Божому потрібна була лише мати і печера. Я хочу, щоб ми цілісно сприйняли цю думку: Бог мені здається невибагливим не в тому сенсі, що він байдужий і Йому так би мовити все годиться, ні – зі сторінок Священного Писання, Бог досить категоричний, вимогливий, радикальний і прискіпливий, Він вимагає, спонукає, попереджає про відповідальність, якщо проігноруєш Його слова. Погодьтесь, саме такий образ Бога нам звичний і зрозумілий: коли Бог каже своє слово, він нам дає свої заповіді максимально вимогливо, одразу оголошуючи їх у найвищій мірі. Саме тому на деякі заповіді ми дивимося і кажемо: «ми ж їх зовсім не можемо втілити в життя», вони нам здаються нереальними. Але таке навмисне, так би мовити, завищення планки потрібно для того, аби ми, інколи легковажні і нестаранні, зробили хоч щось, бо якщо вимоги послабити, то ніхто нічого зовсім робити не буде. Така собі нехитра педагогіка. Бог вимогливий, коли оголошує своє слово, але коли бачить, що конкретна людина не дотягує, так би мовити, то навряд чи Бог буде її зрікатись. Коли стоїть питання про людське спасіння, то Бог буде вишукувати усі можливості, аби ніхто не загинув, він не «закон», який потрібно виконати, а якщо не виконав – «твої проблеми», він Батько, якому є діло до своїх дітей, навіть якщо ті діти не надто гарні. Мені особисто неможливо уявити, що Господь потім колись в кінці життя іншій людини скаже: «ну знаєш, ти недостатньо хороший, от навіщо тебе спасати», або «ти ж не виконав усі мої заповіді, ну чого мені спасати тебе», «от спочатку станьте гідними, тоді і подивимось», або «я ж вас попереджав, ви все знали наперед, і не зробили».
Насправді, Бог не буде стояти осторонь нашого життя і нашого спасіння тільки лиш тому, що ми не все виконували як слід. Впевнений, що Богу огидний формалізм: мовляв, «ти ж свої обов’язки не виконав, а чому я маю виконувати свої, от спочатку ти свої, а потім я свої». Це в державних органах, твою справу не будуть вирішувати, якщо ти не приніс повний пакет документів, і я вважаю це абсолютно необхідною нормою людського життя. Але на превелике наше щастя, Бог – не такий, Богу, як мені здається, потрібна хоча б якась зачіпка, хоч якась можливість, найменша, мінімальна, аби знайти собі місце. Так, він приходив у цей світ, Йому знадобився Іоан Хреститель, який підготував, також Діва Марія, яка Його народила по плоті. Йому також потрібна хоч мізерна можливість, щоб знайти собі місце в житті у людини, і якщо є ця хоч якась малесенька зачіп очка – Господь за неї вхопиться, аби утримати людину. Він буде викручуватися Сам, – Бог буде викручуватися сам, – Бог буде викручувати так обставини життя, аби все сприяло тому, щоб людина свідомо і самостійно обрала шлях до Бога. Бог заради людини піде на все, аби тільки ми дали Йому хоч якусь можливість втрутитись у наше життя, поселитись в нашому житті. І саме тому я знову повторюсь, що Йому для народження було достатньо Діви Марії, хоча весь світ Його вмістити не може, а Йому того було достатньо. Для початку Його служіння достатнім виявився один Іоан Хреститель, хоча міг більш ефективніше підготувати цілий легіон прихильників, але Йому достатнім виявляється одна людина.
Саме так, мабуть, відбувається і в історії з нашими відносинами з Богом. Бог хоче бачити нас найкращими, але він буде мати справу з такими нами, які ми є. Ставати кращими нам потрібно не для того, щоб Бог нас більше полюбив чи проявив до нас свою більшу милість, а для того, щоб ми стали здатні жити з Ним, у Його присутності. Я повторю знову: Бог хоче бачити нас найкращими, але буде мати справу з такими, які ми є. За життя він нас буде муштрувати іншими людьми, обставинами життя, аби вибити з нас якомога більше всякої дурості, але точно не відкине нікого, хто Його шукав.
Пам’ятаєте, як у нещодавній притчі, 2 тижні тому, було: «для всіх калік, хворих, бездомних – для всіх у Нього знайдеться місце». По секрету вам скажу, мені здається, що навіть і для тих людей, які Бога не шукали, у нього також є план, як з ними поступити. І потрібно бути, мені здається, ну аж занадто впертим, щоб опинитись поза Божою присутністю – і все це тому, щоб Бог за нас заплатив дуже високу ціну, а, отже, не заспокоїться і не вгамується, і не покладе Своїх рук, аж допоки не завершить справу спасіння світу.
Сьогоднішнє відео, мабуть, воно довше, ніж зазвичай, і слова мої, мабуть, більш емоційні, ніж зазвичай. Але мені ця тема і ці думки здаються важливими. Сподіваюсь, що ті слова і думки, які прийшли в мою голову, будуть важливими і для кожного із вас. Принагідно дякую всім вам, що знаходите час для того, щоб подивитись це відео, тому що все, що робиться – робиться для вас, мої шановні друзі.
Сподіваюсь, в вашому житті, не дивлячись на триваючу війну, наскільки можна, все в нашому житті залишається добре. Нехай мир, який сходить з неба і від Бога, поселяється в наших серцях і допомагає нам переживати ті труднощі, в яких ми зараз знаходимося. Милість Господня, нехай буде з усіма нами.