Священник Юрій Щурко, УКУ
Кілька місць у цьому уривку інколи викликають нерозуміння читачів й тому перед тим, як сказати про головне значення цієї розповіді, дозволю собі коротко їх прояснити.
Слова батька про те, що німий дух, як тільки вхопить його сина “кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє” (в. 18) часто пояснювали, що опис хвороби хлопця виглядає більше подібним до епілепсії ніж до одержимості демоном, особливо беручи до уваги той факт, що такий стан триває з дитинства (в. 21). Чи цей вірш справді ілюструє незнання медичного діагнозу? Очевидно, що в давнину не розуміли причин епілепсії, й без сумніву багато хто такі симптоми пояснював одержимістю. Однак не має причин думати, що епілепсія й одержимість демонами не могли збігатися в часі, чи, що одержимість демоном не могла виявлятися симптомами подібними до епілептичних. Той факт, що хлопець відразу затрясся, як тільки побачив Ісуса (в.20), вказує саме на одержимість.
Вислів Ісуса “все можливе віруючому” (в.23), останніми роками дуже часто розуміють неправильно, оскільки дехто вірить, що він проголошує так зване Євангеліє успіху/процвітання (prosperity gospel, знане також як positive confession). Важливо, однак, розуміти, що контекст уривку не говорить про здобуття майна. Основною темою, натомість, є питання віри, котра уможливлює звільнення та спасіння.
В деяких читачів через слова Ісуса “душе німий і глухий” (в.25) часом складається враження, що Ісус описує демона як глухого та німого. Проте, текст виразно каже, що демон чув наказ Ісуса вийти з хлопця, й сильно закричав залишаючи його. Таким чином демон сам не був глухий та німий, але спричинював глухоту та німоту в хлопця, а Ісус звертається до демона в такий спосіб, з огляду на те страждання, яке він приносив хлопцеві.
“Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту” (9:29): чи Ісус має на увазі, що є різні види демонів, й деяких з поміж них важче вигнати ніж інших? Ісус може, й водночас не може, саме це мати на увазі. Можливо однак, що радше ніж існують різні види демонів, деякі є просто сильнішими від інших, й тому їх важче екзорцизмувати (заклинати й виганяти).
Що хотів підкреслити євангеліст Марко, розповідаючи нам про цей випадок з життя Ісуса? На мою думку, можна зупинитися принаймні на трьох важливих моментах.
По перше, як можна побачити зі слів у Мк. 9:19, фундаментальною проблемою людей, котрі зустрічалися з Ісусом (опонентів Ісуса, духовно поневолених / пригноблених, та навіть учнів) була їхня, або слабка віра, а бо й цілком невіра (пор. Мк. 6:6; 9:23). Гіркі слова Ісуса (О роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас?) відлунюють проповіді старозавітних пророків (пор. Втор. 32:5,20; Іс. 6:11; Єр. 5:21-22)
Другий важливий момент. У вв. 9:22б-24 бачимо, що батько просто шукає допомоги завдяки чудесній силі Ісуса: “Якщо можеш, допоможи нам“. Ісус поправляє слова батька, закликаючи його довіритися Богові, й той негайно сповідує, що увірував, але водночас визнає свою духовну слабкість й закликає Ісуса створити в ньому серце, котре зможе вірити більш твердо та рішуче: “Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству”
І третє. У вв. 9:28-29 вирізняється запитання учнів: “Чому ми не змогли вигнати його?“. Окрім браку розуміння (8:17-18,21; 9:5), учням бракує також здатності сповнити ту місію, котру поклав на них Ісус (6:7,13; 9:18). Їхня невдача (навіть провал) є нагодою для Ісуса, щоб заохотити їх до більшої молитви (пор. 4:10; 7:17; 10:10), маючи на увазі той факт, що більше часу та зусиль у молитві (а відтак і більш тіснішому товаристві з Богом) провадить до зростання у вірі (довіри до Нього).
В багатьох обставинах життя, наша віра часто виявляється не менш слабкою. Як не дивно, але нерідко це трапляється з тими, котрі вважають, що входять у “тісніше коло учнів”. Тема учнівства відіграє дуже велику роль в Євангелії від Марка. Слова батька “я привів до Тебе мого сина” вказують на те, що батько думав знайти Ісуса там, де були Його учні. Так само і в наш час приходячи з своїми потребами до учнів Ісуса, люди як правило сподіваються на подібну зустріч…
Відтак для того, щоб насправді бути учнями через котрих інші зможуть зустріти Господа, сам Ісус словами сьогоднішнього Євангелія запрошує нас до молитви (котра насамперед є діалогом, й тому, також важливо слухати Ісуса через Св. Писання) та проведення часу разом з Ним, щоб краще Його пізнати й відтак бути спроможними не тільки на більшу довіру до Нього, але й на більш ефективне свідчення. Покаянний Канон Св. Андрія Критського, котрий будемо молитися в середу п’ятого тижня Великого посту, є однією з таких прекрасних нагод для більшої молитви, глибшого розважання та тіснішої єдності з Господом…