Зцілення сліпого
Священник Юрій Щурко, УКУ
Кожна неділя в Літургійному календарі є повторенням Пасхи – святкуванням перемоги Ісуса над дияволом, Життя над смертю і тлінням. Відтак кожен Євангельський уривок є свідченням того, як нове життя, яке Ісус приносить у світ, знаходить свій відгук або спротив у серцях окремих людей; розповіддю про те, як мале зерно Божого царства, сіється в ріллю людських сердець й приносить плід, або назавжди гине у ньому.
В цю неділю часом читають так зване рядове Євангеліє 31-ї неділі після П’ятидесятниці, яке містить розповідь з Лк. 18:35-43. Саме про цей уривок, хочу сказати кілька слів.
Четвертий (останній з черги) уривок про чудесне зцілення сліпого в часі подорожі Ісуса до Єрусалиму (13:10-17; 14:1-6; 17:11-19), має особливе значення та стратегічне розміщення в контексті богослов’я Євангелія від Луки: текст нав’язує лінії до попередніх та наступних уривків, щоб підкреслити унікальність постаті Христа, спасіння, яке Він дарує та дуже різні відповіді на великі Божі дари. Це чудо – єдине такого роду в Луки.
Зцілення сліпого – перша з двох подій у Єрихоні: в Лк. 18:35–43 ми чуємо смиренний крик про милосердя, який є частиною благання про спасіння, а в Лк.19:1-10 зображено Закхея як «модель відповіді» на дар спасіння: радість і великодушне служіння іншим. Лука підкреслює, що обидві зміни, які торкнулися двох цілком різних осіб, є наслідком спасіння, яке дарує Христос (18:42; 19:9).
По друге. Уривок творить паралель до разючої відсутності розуміння учнів (18:31-34): апостоли сліпі до Божого плану так, як жебрак був фізично сліпий. Для обох сторін виходом з цієї дилеми є довіра до Ісуса та Його обітниць.
По третє. Поведінка сліпого різко контрастує з поведінкою багатого юнака (Лк.18:18-30). Багатий молодий чоловік має все і може бачити, хоча в дійсності є сліпий. Сліпий чоловік не має нічого та є сліпим доти, поки не довірить себе Ісусові, й тоді отримує все. Цей обмежений чоловік робить перше прилюдне та пряме визнання Ісуса як Месії. Парадоксальним чином це відбувається тоді, коли Ісус наближається до Єрусалиму. На прикладі цих двох людей, Лука на практичному рівні підсумовує реакції на Ісуса в своєму Євангелії: багатий відходить з нічим та сумує через своє багатство; жебрак відходить славлячи Бога через радість відкритих очей та отримане спасіння.
Хто має доступ до Божого благословення та Його спасенної сили? – Той, хто визнає потребу Божого милосердя. Хто є багатий перед Богом? – Той, хто іде з вірою за Ісусом. Божі скарби приходять до нас – через наше довір’я до Нього. Повна переміна ситуації сліпого чоловіка є ілюстрацією до тексту в Лк. 18:28-30 (Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому – життя вічне).
Благання сліпого чоловіка також творить паралель до смиренної залежності митаря в Лк.18:9-14.
Відкриття очей сліпим, показує наявність останніх часів, в яких Бог через Свого Сина починає преображувати світ (4:18; 7:22) й що сьогодні продовжує робити Церква Його Силою і в Його імені, аж доки Він не прийде. Однак, як тоді, так і тепер, для звільнення від духовної сліпоти потрібна відповідь віри.
Подібно, як колись офіційна влада не хотіла розпізнати в Ісусі справжнього Месію, а значить зустрітись в Його особі з “Дорогою, Правдою, і Життям” (Ін. 14:6), так само і сьогодні окремі представники влади не хочуть подивитися на дорогу, якою йдуть, правду, – яка вона є насправді, а не яку вони собі видумали, й врешті власне життя, через призму Євангелія. Ця сліпота знаходиться в різних секторах нашого суспільства. Така постава є виявом духовної сліпоти. І як наслідок, людям, які пізнають правду і хочуть нею жити та стають на дорогу гідності та справедливості, – насильно нав’язують брехню. Якщо ж люди заявляють, що всього того, що робило їх рабами вже вдосталь і вони хочуть жити гідно, як вільні люди, – тоді їм просто відбирають право бачити (вибивають очі в прямому розумінні цього слова), і що найстрашніше («Отче, прости їм, бо не відають, що чинять»), позбавляють навіть найсвятішого – життя… (Цей абзац я написав у січні 2014, однак прикро усвідомлювати, що через роки після Революції гідності, його актуальність не зменшилася…)
Зцілення сліпого є виявом прихильності та милосердя Ісуса до убогих та відкинутих. Виявляти співчуття Ісус продовжує навіть тоді, коли тиск офіційної влади відносно Його особи стає просто нестерпний. Тоді, коли багато людей відійшли б на бік чи сховалися, – Він не перестає служити. Звідси, співчуття Ісуса та духовна чутливість убогих та відкинутих, – є двома ключовими темами Луки. Цей Євангеліст промовляє просто і зрозуміло: “Ісус з Назарету є обіцяний Месія з роду Давида, який творить діла «есхатону» (останніх часів) для всіх, хто готовий їх прийняти через відповідь віри”. Його служіння стає причиною прослави та хвали Бога. Єрусалим близько, але Ісус продовжує служити. Лука запрошує: “Дивись Хто є Ісус так, як це зробив сліпий чоловік! Зір – це насамперед справа серця, а не просто очей…”.
Ми, які носимо в собі нове життя Ісуса, й тому називаємо себе християнами, повинні наслідувати нашого Господа…
Бог хоче встановити Своє Царство в серці кожної людини, а тому й на всій землі, зокрема на нашій рідній Україні. Він продовжує щедро сіяти Своє Слово (пор. Мк. 4:1-20), яке є живе та діяльне (пор. Євр. 4:12). Однак, “якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів” (Ін. 12:24).
Бог хоче звільнити нас від внутрішньої сліпоти, але для цього наше бажання бачити світ Божими очима, повинно виявлятися через внутрішнє очищення, яке Євангеліє називає покаянням.
Тепер переживаємо особливий час – час народження нових людей, а тому і нового суспільства. Важливо тільки не боятися! Не боятися – труду, зусиль, терпіння, жертви. Св. Павло, в 15-му розділі Першого послання до Коринтян до перших християн говорить слова, які є дуже актуальні у наш час: “Браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом” (1Кор. 15:58).
***
Сліпий, який бачив більше ніж зрячі
Четвертий (останній з черги) уривок про чудесне зцілення сліпого в часі подорожі Ісуса до Єрусалиму (13:10-17; 14:1-6; 17:11-19), має особливе значення та стратегічне розміщення в контексті богослов’я Євангелія від Луки: текст нав’язує лінії до попередніх та наступних уривків, щоб підкреслити унікальність постаті Христа, спасіння, яке Він дарує, та дуже різні відповіді на великі Божі дари. Це чудо – єдине такого роду в Луки.
Зцілення сліпого – перша з двох подій в Єрихоні: у Лк. 18:35-43 ми чуємо смиренний крик про милосердя, який є частиною благання про спасіння, а в Лк. 19:1-10 зображено Закхея як «модель відповіді» на дар спасіння: радість і великодушне служіння іншим. Лука підкреслює, що обидві зміни, які торкнулися двох цілком різних осіб, – є наслідком спасіння, яке дарує Христос (18:42; 19:9).
По друге. Уривок творить паралель до разючої відсутності розуміння учнів (18:31-34): апостоли сліпі до Божого плану так, як жебрак був фізично сліпий. Для обох сторін виходом з цієї дилеми є довіра до Ісуса та Його обітниць.
По третє. Поведінка сліпого різко контрастує з поведінкою багатого юнака (Лк. 18:18-30). Багатий молодий чоловік має все і може бачити, хоча в дійсності є сліпий. Сліпий чоловік не має нічого та є сліпим доти, поки не довірить себе Ісусові, й тоді отримує все. Цей обмежений чоловік робить перше прилюдне, пряме визнання Ісуса як Месії. Парадоксальним чином це відбувається тоді коли Ісус наближається до Єрусалиму. На прикладі цих двох людей, Лука на практичному рівні підсумовує багатство свого матеріалу. Багатий відходить з нічим та є сумний через своє багатство. Бідний жебрак відходить славлячи Бога через радість відкриття очей та отримане спасіння. Хто має доступ до Божого благословення та Його спасенної сили? Той, хто визнає потребу Божого милосердя. Хто є багатий перед Богом? Той, хто іде з вірою за Ісусом. Божі скарби приходять до нас – через наше довір’я до Нього. Повна переміна ситуації сліпого чоловіка є ілюстрацією до Лк. 18:28-30 («Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому – життя вічне»).
Благання сліпого чоловіка є також паралельним до смиренної залежності митаря в 18:9-14.
Відкриття очей сліпим, показує наявність останніх часів, в яких Бог через Свого Сина починає переображувати світ (4:18; 7:22) й що сьогодні продовжує робити Церква Його Силою і в Його імені, аж доки Він не прийде. Однак, як тоді так і тепер, для звільнення від духовної сліпоти потрібна відповідь віри.
Зцілення сліпого є виявом прихильності та милосердя Ісуса до убогих та відкинутих. Виявляти співчуття Ісус продовжує навіть тоді, коли тиск офіційної влади відносно Його особи стає просто нестерпний. Тоді, коли багато людей відійшли б на бік чи сховалися, – Він не перестає служити. Звідси, співчуття Ісуса та духовна чутливість убогих та відкинутих – є двома ключовими темами Луки. Цей Євангеліст промовляє просто і зрозуміло: Ісус з Назарету є обіцяний Син Давида, Який творить діла «есхатону» (останніх часів) для всіх, хто готовий їх прийняти через відповідь віри. Його служіння стає причиною прослави та хвали Бога. Єрусалим близько, але Ісус продовжує служити. Лука запрошує: «Дивись Хто є Ісус так, як це зробив сліпий чоловік! Зір – це насамперед справа серця, а не просто очей…».