Чорно-біле мислення та зріла віра
Протоієрей Георгій Ходун
Вітаю вас, шановні друзі. Поки нам дозволяє погода, знімаємо відео на вулиці. Мабуть, це вже останнє відео в такому форматі, тому що погода нам вже на майбутнє, мабуть, не дозволить так з легкістю знімати відео на природі, але побачимо. Як би не було, як би не змінювалося наші обставини, слово Боже незмінне, і важливо, щоб незмінне слово Боже, змінювало наше серце, над цим зараз будемо і працювати.
Уривок із Євангелія від Луки, це 12 розділ, притча про багату людину. Розповів Ісус притчу.
І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. І сказав: ось що зроблю – зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
Сьогодні досить часто можна почути фразу про так зване бінарне мислення або по-іншому бінарну логіку. Щоб нам надалі уникнути непорозуміння, я уточню зразу, що бінарне мислення – це спосіб сприйняття всього навколишнього світу, коли він нам бачиться лише у двох можливих, – і до того ж протилежних, – варіантах: добро-зло, свій-чужий, хороший-поганий. При цьому способу мислення, у фактах, персонажах, явищах не розрізняють так звані напівтони і вся обробка інформації, аналіз, порівняння та саме рішення відбуваються виключно виходячи з цього поділу. В побуті, до речі, ми такий спосіб мислення називаємо «чорно-білим», саме тому ми й кажемо, що там нема напівтонів. Інколи таке мислення вкрай корисне – наприклад, солдату на війні, коли йому потрібно приймати швидке рішення, а не вагатися, враховуючи безкінечну кількість обставин. Впевнений, що кожен із нас в дитинстві переживав період такого способу мислення – він є природним і, насправді, найнижчим, а отже, і фундаментальним.
Справедливості заради потрібно сказати, що і основні християнські доктрини також, загалом, побудовані на такому принципі бінарності, хоча із відомими уточненнями, інколи, досить суттєвими – приміром, є бінарна система Бог/диявол, начебто вони протилежні, але разом з тим, кажучи про протилежність, ми ставимо їх на одному рівні, при цьому, наприклад, благий Бог може в певних обставинах бути досить категоричним, а лукавий, як пише апостол Павло, інколи може приймати на себе вигляд посланця, тобто ангела світла. Отже, цей принцип в християнстві, навіть у фундаментальних істинах має певні уточнення.
Загалом, використання принципу бінарності у фундаментальних питаннях людського життя, здається, цілком виправданий, але – саме у фундаментальних, а не у всіх. Щоб унаочнити, що я маю на увазі, давайте згадаємо, як виглядає фундамент, звичайний фундамент будинку. Особисто я декілька разів за своє життя бачив і навіть приймав участь у будівництві фундаменту різних будівель. І наскільки я можу зробити висновок, то задача фундаменту – одночасно бути якомога більше простим з інженерної точки зору і якомога більш міцним для успішного майбутнього будування. Фундамент – це бетон, блоки, його задача – щоб стояв і тримав, це є його єдина функція. А ось те, що будується на фундаменті – це більш складна конструкція, яка вимагає більш складних рішень, а отже – більш складного і розгалуженого мислення. Коли справа доходить, наприклад, до оздоблення інтер’єру, будівлі, чи до придбання всякого начиння, особливо побутової техніки, то там ми геть забуваємо про це бінарне мислення, те мислення, яким ми так впевнено користувалися, коли будували фундамент.
Фундаменту ми яке питання задавали: стоїть чи не стоїть? І цього було достатньо, особливо якщо стоїть і тримає. А давайте згадаємо, які питання ми задавали собі, коли купляли газовий котел, автомобіль чи мультиварку, наприклад. Які функції? Наскільки гучний звуковий сигнал, оповіщення? Чи підходить до загального стилю? Які відгуки у користувачів? Чи є в моєму місці офіційний представник для ремонту, наприклад, автомобіля? Який розмір гуми? Чи підійде гума від колишнього автомобіля? Там сотні питань, і насправді вони всі потрібні, і коли ми задаємо оці доцільні питання, підбираємо відповідний товар нашим потребам, то в результаті ми щасливі, тому що ми отримали те, що відповідає нашим бажанням. Інколи ми щось не врахували, або нам не вистачає коштів на придбання чогось бажаного в нашу домівку, або ж ми очікували одне, а реальність опинилась дещо іншою – тоді ми користуємося яким принципом краще/гірше, тобто у чорно-білу картину цього світу ми додаємо оці півтони. І навіть, якщо ми не впевнені, що із цими напівтонами ми бачимо світ у його справжніх барвах, то безумовно світ стає більш яскравим, цікавим.
Все це до чого? Все це до того, що нам конче необхідно користуватися у релігійному світогляді цими напівтонами і принципом краще/гірше, а не лише жити у чорно-білому режимі. Про це, власне, і сьогоднішня притча. Є людина, у якої вродила нива, вона розбагатіла, побудувала нові клуні, завезла туди весь урожай. Це погано чи добре? Добре. Значить, йдемо далі. Ця людина вирішила: Я маю вдосталь добра на багато років, тож більше не перейматимуся клопотами. Це добре чи погано? Добре. Тому що якщо у людини є певні матеріальні можливості, це набагато краще, ніж коли їх немає. Як зараз говорять: плачуть і багаті, і бідні, хворіють і багаті, і бідні. Але знаєте, краще плакати на сидінні власного авто, аніж плакати від того, що у тебе немає де жити, і коли ти захворів, то краще лікуватись у відповідних спеціалістів, а не лише тим препаратом з аптеки, на який у тебе вистачило коштів, а на інший не вистачило. Йдемо далі. «Тільки буду їсти, пити і тішитись». Це добре чи це погано? А отут уже цей принцип не працює, бінарний, добре чи погано, тому що якщо сказати дуже і дуже делікатно, то цей персонаж притчі розмірковує вкрай наївно, примітивно, він пов’язує рішення всіх своїх проблем із рясним врожаєм.
Спосіб мислення, цього героя із притчі – він чітко бінарний. Урожай це добре чи погано? Добре. Значить, якщо є урожай, то все буде добре. Але тут є і логічна помилка, тому що одне з іншого не випливає. Ця людина із притча розмірковує, як дитина, насправді. І тому Господь цьому чоловіку із притча нагадує про хибність його висновків, задаючи питання: А що ж твоє життя? Це питання важливе, тому що на нього неможливо відповісти у парадигмі мислення цієї людини, тому Христос закликає розмірковувати ширше і для більш складних обставин використовувати більш складні способи мислення. Як би це іронічно не виглядало, але Христос, який викриває недолугість цього чоловіка з притча, розуміє, що віками цю притчу будуть читати люди з таким же самим способом мислення, як і її головний герой. Саме тому у заключній фразі, щоб було менше шансів зрозуміти її невірно, Господь каже: Отак буває з тим, хто збирає собі земні скарби, а в Божих очах не багатіє. І тут знову ми бачимо вихід за рамки примітивного мислення. Було б зручно, аби Христос сказав: власність – це зло, матеріальне в світі – це зло, і єдине, що нам потрібно – скоріше звільнитись від цього матеріального світу.
До речі, в історії були досить значущі релігійні течії саме з такими постулатами і вони мали велику кількість прихильників. Чому? Тому що все просто і зрозуміло: чим простіше, тим більше людей на це будуть звертати увагу і більше людей цьому будуть довіряти, але Господь пояснює, що життя більш складне, аніж комусь бажалось би того. І тому Він питає: а чому в тебе є одне багатство – земне, а іншого немає; невже ти думаєш, що рясний врожай вирішить всі твої питання; чому ти вважаєш, що оте одне може впливати на все інше? Ні. Матеріальне впливає на матеріальне, а на духовне впливає виключно духовне. Зерно тебе накормить, і продавши його, ти купиш собі щось інше. А як же ти сам? Невже їжа та одяг – це все, що є змістом твого життя? А ще ж крім життя є смерть. І як каже Господь: яка користь людині від того, якщо вона здобуде весь світ, але занапастить свою душу, бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу»? Нічого. Отже – сьогоднішня притча ніскільки про гроші чи про майно, а в першу чергу вона про необхідну і доречну складність нашої віри.
Ось саме необхідна і доречна складність нашої віри допомагає нам більш точно розрізняти і більш глибоко розуміти, що відбувається всередині мене, в навколишньому світі, що мені хоче сказати Господь. Звичайно, ця складність потребує наших додаткових зусиль і багато хто не наважується і не бажає докладати додаткових зусиль, але завдяки зусиллям ми стаємо більш зрілими, самостійними, врівноваженими, здатними надати допомогу іншим, а не лише постійно чекати її на свою адресу від тих, хто досяг більшого успіху на духовному шляху. Ми повинні бути тими, хто досяг більшого успіху і сам здатний ним поділитись.
Звичайно, у такого способу мислення будуть і опоненти, бо духовний, життєвий примітивізм має достатньо прибічників, і в розповідях його апологетів він інколи набуває романтичних рис. Особисто я вважаю, що горе тим людям, хто прості фундаментальні речі християнства, безпричинно ускладнює, тому що це інколи стає суттєвою перепоною для розуміння. Але таким самим чином мені не зрозуміла думка тих, хто зводить суть християнства нижче того рівня, що його визначив Христос. Аргументи на користь того, що є люди, які не зможуть зрозуміти всіх складнощів, і що вони потрібні для нашого спасіння – я ці аргументи заперечувати не буду, вони очевидні. Впевнений, що у Бога є чіткий план і для тих, хто світ сприймає занадто просто, і для тих, хто взагалі позбавлений звичного нам ментального рівня, чи від народження, чи після певних обставин. Думаю, що в певному сенсі такі люди навіть ближче до Бога, ніж ми, але ті з нас, кого Бог наділив розумінням, а саме так «людина розумна» називається наш біологічний вид, до речі – то ми повинні активно використовувати цю свою здатність.
Розуміння, а по біблійному напевно це мудрість, нехай допомагає нам просте не ускладнювати, а складніше не примітизувати. Звичайно, для Бога ми завжди діти, і тому, що менші за нього, і тому, що він любить нас ні за що, просто так, і тому, що він піклується про нас. Але те, що ми діти Божі, не означає, що ми можемо перебувати у стані вічної інфантильності і легковажності. Всім дітям потрібно колись виростати, ставати зрілими, відповідальними, вмілими, самостійними. А якщо образ зрілої людини, сильної в вірі, здатної простягнути іншій людині руку підтримки, а не страхітливої, не рішучої, постійно шукаючої на кого б спертися, чиїми б силами підживитися, так от якщо образ цієї сильної людини в вірі – це те, що зараз відкликається в нашому серці, то значить, що вже давно настав час, щоб про це потурбуватись. Як каже нам пророк Давид:
«Законами Твоїми, Господи, я втішаюсь, роздумую над ними повсякчас. Я мудрість черпаю із вказівок Твоїх, завдяки їм я мудріший, ніж вороги мої. Мудрішим вчителів моїх зробив мене Ти, бо завіт Твій завжди в моїм серці. Мудріше я, аніж старіше не поважні, тому що підкоряюсь Твоїм наказам».
Дякую вам всім за увагу. Мир і милість Господня нехай буде за всіма нами.