Великі питання і бесіда біля багаття
Протоієрей В’ячеслав Рубський
Якщо людина займається виключно духовними справами, вона втомлюється і хоче займатися всякими дрібницями, дрібними радощами. Господь в сьогоднішньому Євангелії не відкриває якусь велику істину після Воскресіння, а смажить рибу. Смажить рибу і запрошує з собою їсти рибу, і ми сьогодні читали в Євангелії, що ніхто навіть не наважився його запитати про високі справи, запитати: «Ти хто?» – тому що всі бачили, що це Господь. Цікаво, про що вони говорили, якщо вони не запитували про головне. Напевно, про те, що ось цей вид карася кращий, а інший – інакший, сьогодні погода холодна, а вчора була спекотніша, зате комарі не кусають, або навпаки кусають.
Уявляєте собі, початок неділі – це ось така бесіда біля багаття. Ми б сказали, що це ні про що. А вони б сказали нам з Євангелія: «Це ви ні про що, тому що ви застрягли на якійсь високій ноті, у всьому хочете бачити високу ноту». Господь дав їм риби, так просто дав їм риби, без всяких ось цих речей. Тому що Він знає людину.
Людина не може бути постійно в одному великому пафосі, і людина не може бути постійно в низькому пафосі. Навіть найдріб’язковіші люди рятують всесвіт регулярно, голосують за правильного президента або хвилюються за нього, як він там поживає. Найменші люди теж живуть великими проблемами, не тому що вони так про себе думають, а тому що вони втомлюються від дріб’язковості, і правильно їм здається, як і нам, що просто смажити рибу і їсти, дивитися у вікно або збирати ромашки – все це звичайно добре, але а як же всесвіт, як же світові глобальні питання духовності, глибокої, так би мовити, прозорливості всередині людини, сенсу життя?
Без цього люди не можуть жити, тому їх постійно несе в цей бік, але як тільки вони наситяться, вони йдуть з цієї ситуації. І ось коли Христос зустрічає апостолів після свого святого Воскресіння, Він їм дає дрібницю, дає зловити рибу – сто п’ятдесят і три. Тлумачі Євангелія думають: «Що б це могло означати?» Просто багато риби – ось що це означає – 153 риби, і це при тому, що вони взагалі насилу ловили собі поїсти. Рибалки вони, мабуть, були так собі, середньої руки. Здається, Господь не став завдавати шкоди рибальському стану, коли набирав апостольський склад – Він взяв, напевно, тих, хто гірший.
Господь їх годує дрібницями, і коли виникає перше велике питання, – це вже Євангеліє від Іоанна, – воно пафосне, в ньому тільки великі питання. І там запитують учні: «А цей що?» – про Іоанна запитують. Христос каже Петру: «Іди за Мною, а що з цим буде, який ззаду йде, з Іоанном – то якщо і захочу, щоб він аж до Другого пришестя був, тобі-то що»? І тоді апостоли гадали: «Мабуть, ми почули щось епохальне!» А це був просто жарт. Через 60 років після цього випадку Іоанн Богослов все-таки зрозумів, що це був жарт. І так і написав, що Він не мав на увазі, що Іоанн доживе до Другого пришестя, а просто так сказав: «А що, якби він і до Другого пришестя, то що ж»? Тобто, це нічого не означає. Христос може говорити словами, що нічого не означають, може просто жартувати, радіти, може просто зустрічатися або поговорити ні про що. Тому ми Його так рідко бачимо, бо чекаємо, що Він виступить з програмною промовою на все наше життя, що залишилося, а Йому просто хочеться поспілкуватися, поговорити.
І я думаю, якщо ми зрозуміємо, що у Бога ті ж проблеми, що Він теж не може бути на одній ноті постійно, то ми Його будемо і там, і там бачити: і в дрібницях, і у великих справах, у світовій історії, і в потріскуванні вогню багаття – так буде правильніше, можливо. Виходячи з сьогоднішнього Євангелія, точно, напевно, тільки так і правильно.