Єпископ Гавриїл Кризина
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у першу неділю Великого посту, Свята Православна Церква має свято під назвою Торжество Православ’я, згадуючи про історичну подію, яка мала місце у Константинополі у 843 році – подолання сумного явища іконоборства. Більш як століття імператори Візантії проводили кампанію по знищенню святих ікон. Найбільш ймовірно, що ці заходи були пов’язані з тим, що на Візантію насувались орди турків-мусульман і деякі імператори гадали, що вони зможуть примирити дві світові релігії християнство та іслам. Як відомо, мусульманам заборонено робити зображення у мечетях, тож для того, щоб привернути їх, візантійські імператори вирішили заборонити святі ікони та їх шанування у Христовій Церкві. Гоніння на вірних Господу Богу і Спасителю нашому Ісусу Христу, котрі продовжували шанували святі образи, було надзвичайно жорстоким. Наприклад, трюми кораблів набивали монахами-іконошанувальниками, потім ці кораблі відтягували у море і там підпалювали; або ж іконошанувальникам випалювали на чолі розпаленим залізом зображення Спасителя, чи Божої Матері, чи святих угодників. Але всі титанічні зусилля імператорів-іконоборців не мали очікуваного успіху.
Любі у Христі! Виникає питання – чому?
Відповідь наступна: бо шанування ікон засноване на історичному факті справжнього втілення Сина Божого Ісуса Христа, власне на догматі втілення Самого Бога. Якщо ж Бог прийняв людське тіло, жив на землі, був справжньою людиною, подібною нам у всьому (окрім гріха), то як же можливо Його не зображати і не шанувати Його зображення? Можливо, і більш того – необхідно зображати і шанувати!
А також нам відомо, що Сам Христос створив першу ікону, перший святий образ. Священне Передання розповідає нам наступне: коли до Месії прийшла делегація від правителя невеликої держави Осроени (Едеського царства) Авгаря з проханням, щоб він прийшов до їх царя і вилікував від важкої хвороби, то Спаситель попросив убрус (рушник, полотенце), приклав його до Свого обличчя і на цьому убрусі відобразилося Його обличчя (через шанування і поклоніння до якого Авгар одразу зцілився). Ця перша ікона має свою назву – Нерукотворний Спас або Нерукотворний убрус.
Важливо відмітити, що християнська ікона це також є і викладення богослов’я у фарбах. Усе, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою літер, те на іконах зображене за допомогою фарб. Для нас, православних християн, ікона не є ідолом, що підміняє собою Бога, ікона це є символ і знак присутності Живого Бога: у храмі, вдома та загалом у нашому земному житті.
Дорогі брати і сестри! У нас сьогодні дійсно Торжество Православ’я, дійсно тому, що ми перебуваємо власне у тій соборній, апостольській, вселенській Православній Церкві, яка незважаючи на страждання та голгофи вижила і продовжує нести між людей на планеті Земля православне (тобто правильне, істинне) розуміння Євангелія та догматичних істин, таким чином вказуючи самий прямий та вірний шлях до Царства Небесного, до раю. Амінь.