Священник Юрій Щурко, УКУ
Уривок Євангелія цієї неділі, в якому розповідається про покликання Филипа та Нафанаїла (Ін. 1:43-51), продовжує тему покликання учнів (1:35-42) та об’явлення особи Ісуса. В цьому тексті (як зрештою в кожному тексті Івана) є присутні теми, які показують, як Ісус являє Божу присутність посеред Ізраїлю та сповнює численні старозавітні прообрази. Відтак кожен коментар до тексту Євангелії від Івана вимагає досить багато місця, щоб бодай трохи розкрити глибину цих, на перший погляд, звичайних текстів. З цієї причини зупиню свою увагу тільки на двох взаємопов’язаних та досить містких темах. Перша: як Ісус кличе учнів? Друга: для чого Він це робить?
Як Ісус кличе учнів? З тексту Євангелія видно, що Він це робить, або Сам і то дуже безпосередньо, – як у випадку Филипа, – або ж приготовляє зустріч з якоюсь особою через іншу людину, – до Нафанаїла спочатку прийшов Филип і розповів про Ісуса, – а вже потім Ісус Сам відкрився йому. Найважливішим однак залишається факт, що стати учнем, – бути християнином, – безпосередньо не зустрівшись з Ісусом – неможливо. Очевидно, що тут важливо мати відкритим серце та вміти (хотіти) розпізнавати Божі кроки, Його мову та способи присутності. Як гарно зауважує Н. Т. Райт, “Нафанаїл родом з Кани (про це Іван згадує в 21:2) не вірить, що з сусіднього села Назарету (який розташований трохи вище в горах) може з’явитися щось добре. Однак вистачає одного, досить загадкового слова з уст Ісуса і Нафанаїл підкорений, – він відразу надає Ісусові найвищий титул Сина Божого, здивувавши своєю готовністю не тільки нас, читачів, але й самого Ісуса”.
Для чого Ісус кличе учнів? В Ін. 1:14 євангеліст урочисто проголошує, що в Ісусі Бог став плоттю і вселився між нами (дослівно: поставив свій намет посеред нас). Він прийшов щоб ми мали повноту життя (пор. Ін. 10:10) й тому кожен з нас (в Євангелії Ісус звертається не тільки до Нафанаїла, але каже в множині “побачите”) стане свідком надзвичайних Божих таємниць, які колись у видінні бачив Яків (Бут. 28:10-22): відкрите небо та численні свідчення Божої присутності в Ісусі серед людей. Учні стануть свідками Життя, Страстей та Воскресіння Сина Людського, щоб потім сповнити місію, яку Він їм дасть: “Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку” (Мф. 28:19-20). В кінцевому рахунку (в часі Парусії Христа) це означатиме, що відбудеться “шлюб неба і землі”, обновиться усе творіння і настане новий світ (Біблія називає його “майбутнім віком”).
Час Великого Посту – це особлива нагода, щоб подякувати Богові за Його покликання до життя, любові та служіння, а особливо за дар Спасіння та Нового Життя, а також за всіх через кого Він (осмислено чи неосмислено нами) присутній у нашому житті…