Пошук Царства Небесного
Священник Юрій Щурко, УКУ
Читання Євангелії третьої неділі після П’ятидесятниці продовжує духовну логіку літургійного року: сьогодні мова йде про пріоритети учнів Ісуса. Уривок Мф. 6:22-33 є частиною т.зв. Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мф. 4:23-7:29), яку часто називають Конституцією Божого Царства.
Щоб краще зрозуміти уривок Мф. 6:22-33, його слід читати в трошки ширшому контексті Мф. 6:19-34, який представляє дві основні теми: служіння Богові й мамоні (6:19-24) та життєві занепокоєння людини (6:25-34). Серед численних тут присутніх повчань, ключовим є наступний заклик Ісуса: “Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам” (Мф. 6:33).
Тема Божого Царства є центральною для трьох перших Євангелій – Матфея, Марка та Луки. Євангелісти не подають визначення цієї часто повторюваної фрази, тільки тому, що воно було відоме сучасникам Ісуса. Чітке пояснення, що означає цей вислів, знаходимо в листі св. Павла до Римлян: “Бо Царство Боже – не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові” (Рим. 14:17). Тут йдеться про Царство не в Ізраїлі чи в якомусь іншому означеному місці, але у стосунках між Богом і людьми. Це відповідь віри, навернення і послуху людей Богові, Який любить.
Отож згідно св. Павла, Царство Боже можна окреслити трьома словами: праведність, мир, радість. Зрозуміти біблійне значення цих слів – означає зрозуміти важливість пріоритетів, які перед нами ставить Господь. Грецьке слово, яке перекладається як справедливість, – в оригіналі Нового Завіту δικαιοσυνη (dіkeosіnі), – на українську мову перекладають також словом праведність, яке в свою чергу є перекладом єврейського צְדָקָה (tsedakah). Відповідно до навчання літератури Мудрості, в світі існує споконвічний порядок речей – צְדָקָה (tsedakah). Джерелом і основою цього порядку є Бог. Мистецтво життя людини полягає в тому, щоб протягом життя розпізнати цей всеохоплюючий порядок і скріплювати його творячи праведність (справедливість) – тобто будуючи правильні стосунки з Богом та людьми. Відтак праведність творить שָׁלוֹם (shalom), який в перекладі з єврейської на українську мову може означати щастя, спасіння, свободу, невимушеність, мир. Мир – не відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське слово «salāmū», найбільш близьке за значенням до кореня, який властивий для багатьох семітських мов, означає «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Все це стає можливим тоді, коли людина приймає саме Божий порядок речей і скріплює саме його, а не ставить себе і свої пристрасті та амбіції мірилом всіх речей, будуючи чергову Вавилонську вежу.
Праведність у стосунках та як наслідок мир у серці – сповнюють наше життя радістю, – джерелом котрої є Св. Дух, Який чинить з людини Свій Храм (пор. 1Кор. 3:16-17). Це стає можливим, коли ми чітко визначаємося з пріоритетами (пор. Мф. 6:19-21), намагаємося дивитися навколо себе Божими очима (пор. Мф. 6:22-23) та служимо Господеві й кожній людині, – бо ж вона є Його образом і подобою, – щодня і в кожній конкретній ситуації (пор. Мф. 6:25-34). Це і є Царство Боже серед нас.
Хто чи що формує наші пріоритети? Хто чи що є предметом наших щоденних зусиль та прагнень? Як ми бачимо та розуміємо коротші та довші перспективи нашого життя?
***
Правильний напрямок зусиль
Читання Євангелії цієї неділі (Мф. 6:22-33) є частиною Нагорної проповіді Ісуса Христа (Мф. 5-7), – першої з п’яти навчальних частин Євангелія, котру часто називають Конституцією Божого Царства: саме тут дуже просто і зрозуміло Ісус навчає, як потрібно в думках та ділах поводитися стосовно Бога та ближнього, щоб Божа воля була сповнена як на небі, так і на землі, – тобто щоб цей світ був не «долиною сліз», але місцем де панують Божі закони – «Божим Царством».
Щоб краще зрозуміти уривок Мф. 6:22-33, його слід читати в трошки ширшому тематичному контексті: Мф. 6:19-34. У віршах Мф. 6:19-21 Ісус навчає Своїх учнів (тодішніх і теперішніх) про те, якими повинні бути їх справжні пріоритети, куди повинні бути спрямовані їх зусилля та як можна перевірити вартість їх довіри до Бога: якщо вони мають правильні пріоритети та по-справжньому довіряють Богові, то житимуть так, щоб інші побачили, що скарби на небі мають дійсну вартість («Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше». Пор. також Мф. 13:52; 19:21; 1 Тим. 6:8-10). Інакше кажучи, Ісус відкриває для Своїх учнів супер бізнес-рецепт, котрий приносить 100 % успіху: якщо ви вибираєте правильні пріоритети та мудро вкладаєте зусилля свого життя в Божі справи то ніколи не будете в кінцевому програші.
Світильником тіла є око
Особа, перспектива та погляд на життя котрої є пошкоджені примітивним матеріалізмом, як правило є сліпою до Божої правди, – тобто до об’єктивної інформації про сенс життя та його призначення. В грецькому оригіналі Євангелія, для означення ока вжите слово ἁπλοῦς/ гаплувс, котре має широкий ряд значень: «добрий», «щирий», «простий» «здоровий», «щедрий». Ще одним буквальним значенням цього слова є «єдиний, цілий, одиночний». Ісус вживає це поняття не випадково, оскільки вислів «єдине око» є грою слів як у грецькій так і в єврейській мовах, а відтак має важливий богословський сенс. Крім того грецька версія (LXX) Єврейської Біблії використовує цей термін (ἁπλοῦς/ гаплувс/ єдиний, одиночний) для перекладу на грецьку мову поняття «досконалий. «Досконалий» – це той, хто «цілеспрямовано» відданий Богові, той, котрий повністю покладає своє серце на Бога. Людина з «єдиним/ цілісним/ цілеспрямованим/ здоровим/ щедрим оком» дивиться на світ Божими очима, бачить цей світ у всій його повноті, – гармонійно та цілісно, й тому адекватно спрямовує свою діяльність та зусилля (духовні та фізичні).
Не можете служити Богові й мамоні
Ознакою зрілості особи є, поміж іншим, – усвідомлення чіткої та адекватної ієрархії цінностей, відповідно до котрих вона будує своє життя. Людина котра має цілісний/ здоровий (біблійний) погляд на світ, ближніх та Бога – має велику перевагу в тому, що уникає постійного роздвоєння (шизофренії) та духовного сум’яття.
Мамона – є арамейським словом на означення грошей та власності. У тексті Євангелія цей термін контрастує з Богом, як справжнім об’єктом служіння людини, й відтак виступає персоніфікованим та обожествленим. Для віруючих євреїв поклоніння грошам було справжнім абсурдом, тому Своїм навчанням у цьому уривку Євангелія, Ісус вказує на одну з найбільших спокус людини – культом примітивного матеріалізму (у будь-яких формах). Якщо пам’ятати основоположний принцип духовного життя: «Ми уподібнюємося до того, кому поклоняємося», – тоді серйозність повчань Ісуса не мала б залишити байдужою жодну тверезомислячу особу, котра здатна прослідкувати небезпеку духовної діалектики основану на поклонінні минущому.
«Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?»
Їжа має тільки скромне завдання, щоб служити життю, підтримуючи його фізичне існування; одяг також має тільки скромне завдання – служити тілу, – підтримуючи в ньому тепло та захищаючи його…
Рослини, тварини, люди – всі ми є Божими творіннями. Однак серед усіх творінь, тільки людина має в собі образ і подобу Божу, – ця реальність визначає її найвищу гідність. Вдумливе спостереження за навколишнім світом, відкриває перед нами унікальність Божого задуму та таїнственну діяльність Його промислу. Мудрість та благість Творця зустрічає перешкоди для свого нормального функціонування тільки у злому серці людини. Тому, якщо комусь з поміж людей бракує найнеобхіднішого – тоді це виклик для кожного з нас: Як я використовую щедрі Божі дари?
Згідно з твердженням Програми розвитку ООН станом на 2005 р. (Human Development Report), кожна п’ята людина у світі, а це понад мільярд осіб, живе на менш ніж 1 $ на день, тобто в такій убогості, яка є на межі виживання. З Писання ми знаємо, що Бог піклується про все Своє творіння, а особливо про людей. Сотворений світ має достатньо багатств, котрі можуть забезпечити основні потреби всіх людей; ніхто не мав би залишатися голодним. Але цей світ не має достатньо засобів, щоб забезпечити бажання та примхи всіх.
Заможні християни, відтак, мали б себе питати, чи раптом їхні статки багаторазово не перевершують їхні основні потреби й не використовуються для задоволення непомірних бажань, у той час, коли зовсім поруч ті, котрих ми (інколи вже просто механічно) називаємо братами і сестрами, не мають навіть найнеобхіднішого.
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам
В Євангелії Господь не обов’язково закликає нас бути матеріально убогими, позбутися власності чи цілком її занедбати. Він закликає нас побудувати в житті належну ієрархію цінностей і залишатися їй вірним. Така ієрархія передбачає первинність Бога і Його вимог до нашого життя, а відтак прийняття з подякою всіх Його дарів. Тільки тоді навколо нас почне народжуватися Боже Царство, яке було основною темою вчення Ісуса. Цей термін для Нього та Його сучасників означав Боже панування над світом – коли будуть встановлені мир та справедливість на землі, а воля Божа буде і на небі, і на землі.
Заклик Ісуса, шукати найперше Божого Царства, вказує дорогу до щастя та миру. Однак це тільки початок. Повнота обіцяного Ісусом має есхатологічний вимір, – тобто вповні сповниться в часі Його другого славного Приходу/ Парусії. Звідси, шукати справедливості/ праведності Царства означає не просто правильну поведінку людей перед Богом: праведна поведінка є наслідком вчинків, а не пошуків (Мф. 6:1). Натомість шукати «його справедливості» означає правильну поведінку самого Бога, Котрий виправдовує/ захищає переслідуваних апостолів та учнів. Шукати Божого оправдання, відтак, означає стійко витривати у переслідуваннях, котрі приносять також і економічні негаразди й легко можуть призводити до занепокоєння про їжу, пиття чи одяг. А оскільки оправдання праведних до Останнього/ Страшного суду не прийде, то й додаток «все те» ми можемо і не отримати до цього часу. З другого боку саме цей додаток «все те» і є формою, котра охоплює все, що отримають вкінці ті, які пішли за Христом (Мф. 19:27-29). В між часі ж, учні Ісуса повинні приймати важкість економічних негараздів з огляду на переслідування (в тому числі й з огляду на гордий та зухвалий бунт окремих людей проти Божого порядку).
«Не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот» (Мф. 6:34). Наші тривоги не скасовують економічних негараздів та переслідування християн (як наслідку бунту окремих людей проти Бога). Сьогодні нам вкрай важливо правильно спрямувати зусилля – не проклинати темряву та безплідно проводити час у журбах, шемраннях та наріканнях, – потрібно перебувати в молитві, свідчити віру й надію та дарувати любов, з терпеливістю чуваючи в очікуванні повернення Того, Хто остаточно встановить Своє Царство на землі та оправдає усіх Його вірних, які сьогодні є ніким для очманілих дурисвітів (засліплених «сильних світу цього»), які думають, що завжди керуватимуть цим світом.