Історія про зцілення кровоточивої жінки та воскресіння єдиної дочки Іаїра
Священник Юрій Щурко, УКУ
Кінцевою подією в черзі надзвичайних діянь Ісуса в Луки 8 є подвійне чудо – єдине такого роду «переплетене» чудо в Євангелії. Події, які ведуть до воскресіння єдиної дочки начальника синагоги Іаїра, є перервані на коротку мить оздоровленням кровоточивої жінки. В одній історії Ісус має справу з хворобою та смертю. Тим самим Лука демонструє владу Ісуса не тільки над природою та бісами (8:22–39), але й над хворобами та смертю. Чуда служать також для одкровення Ісуса Своїм учням – Він є Божий Месія, Якому можна повністю довіритись. Про важливість віри в Ісуса (довіри Ісусові) Лука наголошує в 8:48–50 – важливо вірити, що Ісус здатний робити великі речі. А коли Ісус діє – Він показує Своє надзвичайне милосердя, й потверджує, що учні можуть завжди покладатися на Нього. Дії Ісуса – також демонстрація Його влади та сили, які Він дає і Своїм учням посилаючи їх на служіння (опис чотирьох чудес зображених в Лк 4:31–5:11 завершується покликанням перших апостолів та дорученням Петрові – “віднині будеш ловцем людей“; після чудес у 8 розділі – 9 розділ Луки починається з того, що Ісус дає учням Свою силу та посилає їх на місію; Лука також демонструє, що чуда, які в Євангелії чинить Ісус – в Діяннях апостолів чинять Його учні).
Євангеліє засвідчує й широту «соціальної» діяльності Ісуса: лідер синагоги, дитина та хвора жінка, яка в очах ізраїльтян вважається нечистою. Для Ісуса немає різниці чи це чоловік чи жінка, дитина чи доросла людина, чистий (-а) чи нечистий (-а)…
Незвичайним виглядає інший важливий елемент: «Він (Ісус) же повелів їм (свідкам чуда) нікому не казати про те, що сталося» (Лк 8:56). Насправді тут йдеться про наступне: Ісус не хотів зосереджувати Свого служіння тільки на чудах, які Він міг вчинити. Євангельська традиція засвідчує, що тільки таке зосередження – неодноразово спантеличувало та відвертало увагу людей від правильного та глибшого розуміння особи Ісуса (Ін. 6:26; Лк. 11:27–29; = Мф. 12:38–39; = Мк. 8:11–13).
Кілька наступних висновків стосовно цього уривку та Лк. 8 загалом є важливими:
- Чуда Ісуса, об’єднані в Лк 8:22–56, засвідчують, що Він має владу над будь-якими силами, які поневолюють людину: зовнішніми (сили природи чи демони) та внутрішніми (хвороби чи смерть).
- Віра, – навіть така боязка як у кровоточивої жінки, – є дуже важливою та має особливу цінність, оскільки може «мобілізувати» Бога; жінка була настільки мудра, що зосередилася не на своїй хворобі, але на Ісусі й відтак її віра була більш важлива ніж її страх; в результаті вона поклалася на Ісуса; коли її cконфронтували та викрили, вона відверто сказала, що Ісус зробив їй.
- Віра Іаїра поміж іншим вражає терпеливістю – поки Ісус «бариться» по дорозі розмовляючи з жінкою, – Іаїр вірить, – хоча інші вважають, що все втрачено; Бог має Свій час… інколи щоб досвідчити могутність Його сили – потрібно безмежної довіри та великої терпеливості.
- Всі чотири розповіді про чуда Ісуса (Лк. 8:22–56) служачи увиразненням Його надзвичайної сили, стають сприятливою нагодою щоб «побачити» Бога, досвідчити Його спасенний дотик; сила Ісуса виявляє безсилля будь-яких «сил», які протистоять Богові та людям, – які б форми вони не приймали (катастрофи, напади демонів, хвороби, смерть), – Ісус здатний подолати їх усіх; оскільки Ісус перемагає смерть, ми починаємо розуміти, що маємо справу з Богом; усі чуда вимагають від нас одного – довіри, а ціле Євангеліє засвідчує, що Ісус є гідний довіри; те, що Ісус обіцяв, Він виконає (Лк. 1:1–4); тільки Божа сила є абсолютна – смерть не є головним (основним) завершенням людського життя; зустрітися з Ісусом та пізнати Його – означає зустрітися з Життям та пізнати Бога.
Пізнати Бога – означає відкрити для себе унікальний факт, що Він перший полюбив нас (пор. 1Ін. 4:19) й що саме Господь є той, котрий шукає мене і тебе аж поки не знайде (пор. Лк. 15:4), та що Його бажанням є утерти кожну сльозу й звільнивши нас від скорботи, плачу, смутку та болю (пор. Одкр. 21:4), дарувати нам повноту життя (пор. Ін. 10:10) та бути всім і у всьому (1Кор. 15:28).
В цю неділю на прикладі зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Іаїра, Лука засвідчує, що ти і я є дуже цінними для Ісуса, бо Він не тільки може дарувати нам більше ніж ми просимо і розуміємо (пор. Еф. 3:20), але й з любові віддав за наші гріхи Своє життя (пор. Гал. 1:4; 2:20; Еф. 5:25), й тепер сівши праворуч Отця заступається за нас (пор. Рим. 8:34), й бажає, щоб ми пізнали оцю Його надзвичайну любов, котра перевищує розум, і щоб сповнилися всякою Божою повнотою (пор. Еф. 3:19).
***
Господь над хворобами і смертю
Цей допис для кожного з нас є ще одним закликом Доброї новини: “Не біймося! Не опускаймо рук! Не розчаровуймося! Довірмо усе Ісусові! Молімося і тримаймося разом! Усе, що не можливе у людей – можливе в Бога!” Померле дванадцятирічне дівча та жінка, яка дванадцять років хвора на кровотечу… Два випадки, які в людському розумінні не мали жодних шансів, – не були такими для Ісуса…
Два переплетені чуда, – зцілення кровоточивої жінки після дванадцятирічної недуги та воскресіння дванадцятилітньої дочки начальника синагоги, – представляють наступний рівень розвитку теми про надзвичайну силу Ісуса. Попередньо Лука вже засвідчив про владу Ісуса над природою (втихомирення бурі на морі: Лк. 8:22–25) та демонами (зцілення Гергесинського біснуватого: Лк. 8:26–39). Тепер ми бачимо демонстрацію влади над хворобами та смертю (Лк. 8:40–56). У двох історіях з чотирьох, Ісус названий Наставником (επιστατα/epistata Лк. 8:24;45); у трьох Він виявляє Свою силу через слово-наказ (Лк. 8:24;29;54). Таким чином у двох частинах 8 розділу Лука розвиває дві дуже близькі теми: слухання і виконування слова Ісуса (притча про сіяча 8:1–21) та сили, яка виявляється через Його слово (8:22–56).
Обидві історії в Лк. 8:40–56 мають ще кілька спільних характеристик: крім згадки про 12 років, євангеліст означує обох як дочок (θυγατηρ/thygater; 8:42;48) та підкреслює, що обох торкається спасіння (σωζω/sozo; 8:48;50).
В історії про зцілення гергесинського біснуватого, та в обох історіях в Лк. 8:40–56, Ісус не дотримується старозавітного закону ритуальної чистоти: біснуватий, який жив серед гробів та свиней, жінка хвора на кровотечу, мертва дочка Іаїра, – всі вони, відповідно до законів представлених в книзі Левіт, а пізніше й в довжелезних трактатах Мішни, вважалися не чистими, й тому кожен хто торкався таких людей теж ставав нечистим. Однак Ісус показує, що ці вимоги у Старому Завіті мали тільки перехідне виховне значення, завданням котрих було навчити здеградовану через гріхопадіння людину, що Бог є Святий, і щоб наближатися до Нього людина повинна переходити певне приготування. Тепер же ж, сам Бог наблизився до людини в немислимий спосіб… Він є Той, хто завжди приносить зцілення, цілісність та дарує життя усім Своїм дочкам і синам, яких ще перед створенням світу полюбив відвічною Любов’ю, та наперед призначив спадкоємцями Свого Царства (пор. Єр. 31:3; Еф. 1:3–14). Лука хоче показати, що Бог в Ісусі з Назарету прийшов до всіх – язичників та юдеїв, багатих та бідних, а головно до відкинутих і тих, для яких за людськими мірками вже немає надії.
Лука запрошує, щоб через читання Євангелія ми відкрили для себе інший образ Бога. Цей Бог, за словами Павла, – який також відкрив для себе цей невимовний факт по дорозі до Дамаску (пор. Дії 9:1–30), – насправді може більше ніж ми просимо і розуміємо (пор. Еф. 3:20). Інколи нам здається, що наші терпіння тривають вічно (число 12 поміж іншими значеннями означало також і повноту). Але Бог є справедливий. Ця справедливість насамперед виявляється у Його відповідальності за Своє творіння та вірності Союзові з людством, який Він після гріхопадіння в раю (пор. Бут. 3:15) на світанку історії уклав з Ноєм (пор. Бут. 9:8–17), а пізніше з Авраамом (пор. Бут. 12:1–3; Бут. 15; Бут. 17) та Мойсеєм (Вих. 19 – Чис. 10:10). Ця вірність і відповідальність звершується у смерті та Воскресінні Його Єдинородного Сина, через, які нам дарується спасіння, причасним котрого стає кожний через хрещення в ім’я Отця і Сина і Св. Духа.
Щоб зрозуміти в чому полягає цей великий Божий план, Лука запрошує кожну людину відкритися на Слово Євангелія, в якому поміж іншими великими знаками, які вчинив Ісус (пор. Ін. 20:30–31), – є розповідь про виснажену хворобою жінку та померлу дочку одиначку, яким Господь, – як Своїм єдиним і найріднішим, – дарує нове життя, яке мені й тобі відкриває нову надію. Лука засвідчує, що ти і я є такими ж цінними для Нього…