Протоієрей В’ячеслав Рубський
На духовному шляху завжди зустрічається щось таке, чого не було до того. Адже шлях передбачає зміну в процесі руху від початку до кінця. Ось апостоли підходять і ставлять запитання: “Чи можеш Ти зробити нам те, про що ми попросимо? Дозволь нам сісти по праву, по ліву сторону в Царстві Божому!” І це їхнє прохання, звичайно ж, на чомусь ґрунтувалось. Мабуть, на першому етапі шляху (можливо, і на другому, на третьому етапі шляху) сам Христос говорив їм про те, що попереду – Царство Боже, попереду – щось важливе, і щось буде таке, до чого вони повинні прагнути і вони стали цілком націлені на це майбутнє.
Але настає етап духовного життя, коли вже не треба орієнтуватися на майбутнє, це шкідливо, і тому Христос каже: “Я не можу вам дати те, що ви просите. Я не можу вам дати майбутнє, Я можу вам дати тільки сьогодення. Ось Я п’ю гірку чашу” – про яку Він щойно розповідав, Його будуть бити, плювати в Нього, і так далі – “Я п’ю гірку чашу, Я хрещуся гірким хрещенням, Я можу вам дати це, а ви один одному можете дати тільки те, що зараз маєте – зараз ви можете поступитися один одному”. Він зібрав їх і каже їм: “Ось, князі народів володіють ними, наказують, а серед вас не повинно бути так! Те, що ви можете сьогодні, це поступитися один одному”.
Це дуже важливий урок навіть не в тому, щоб обов’язково поступитися один одному, мова не про це, мова про те, щоб не думати про майбутнє! До певної міри релігія – це манна небесна, це те, що обіцяно нам потім, але коли ми духовно зросли, нам важливо зрозуміти, що не потрібно думати про те, чим нам буде вигідний Христос. І чи справді за те, що я, скажімо, поступлюся сьогодні, мені потім там 25 баранів небесних дадуть, або крісло м’якше дадуть, або місце ближче до Христа. Ні, вся ця лічильна машина має на якомусь етапі духовного життя відійти. І Христос закликає до неймовірного для християн – до того, щоб не вважати Його гарантом того, що вони правильно чинять. Яків та Іван правильно чинили весь цей час, вони ходили за Христом, і тепер вони просять бути біля Нього в Царстві Божому. Але Він каже: «Це не від Мене залежить». Ми можемо поділитися тільки тим, що маємо зараз, тому поступимося тим, кому важливо вважати, що вони в Царстві Небесному щось означатимуть, поступимося тим, хто вважає, що вони вже точно будуть врятовані, а ми напевно ні. Поступимося їм, тому що все, що нам обіцяв Христос, це те, що ми бачимо перед собою, і Він сказав, що Він не може нам гарантувати нічого посмертного, нічого такого майбутнього, далекого прийдешнього. І ми як християни можемо залишитися з цим незнанням про майбутнє, і це найхристиянськіше, що, напевно, може бути!
Ми йдемо за Христом, не знаючи, що нам із цього буде, хоча на певному етапі, ще раз кажу, було сказано, що буде щось хороше – і ми пішли за Ним. Але справжнє християнство полягає в тому, щоб приймати те, що є, зокрема й приниженого Христа, зокрема й братів, які прагнуть бути попереду нас і затоптують перед нами наші доріжки. Поступимося їм! І це все, що робить нас християнами на цьому етапі духовного життя.