Священник Юрій Щурко, УКУ
Велике доручення Ісуса
Текст Лк. 24:36-53 наголошує реальність воскресіння Ісуса та місце цього унікального факту в Божому плані. Ісус представляє фізичні докази цієї надзвичайної події коли просить апостолів торкнутися Його та їсть перед ними. Сидячи з учнями за одним столом Ісус у такий спосіб виявляє довіру, визнання та прийняття апостолів.
Ісус пригадує учням, що все що з Ним сталося було в Божому плані та провіщено в Старому Завіті. Три важливі моменти є особливо наголошені: страсті, воскресіння та проповідування покаяння на відпущення гріхів в ім’я Ісуса усім народам. Ісус пригадує апостолам, що вони є свідками цих подій. На додаток, обіцянка Отця, – Св. Дух буде посланий їм в Єрусалимі, де вони мусять Його чекати. Вкінці Ісус віддаляється, благословляючи апостолів, які повертаються до Єрусалиму, поклоняючись Ісусові та славлячи Бога за Його ласки.
Лука хоче щоб його читачі бачили, що воскресіння є дійсне та реальне, а Божий план далі продовжується. Цей план та обіцянка тепер реалізуються в новій спільноті, яку Бог сформував з учнів, які походять з усіх народів. Ця нова спільнота повинна “озброїтися” усім необхідним, щоб завершити завдання до того часу, коли сповнення обітниці відбудеться в часі Парусії Христа.
В дійсності закінчення Луки є відкритим закінченням. З очікування апостолами приходу Св. Духа, Лука починає другий том своєї історії (Діяння), де описує деталі життя та діяльності першої спільноти, які відбуваються під проводом Св. Духа. Кінець цієї історії (поширення християнства від малого провінційного міста Єрусалиму до сліпучої столиці імперії – Риму) підкреслює певність та безперервність Божого плану, до якого додається дуже конкретний досвід та переконаність, що Бог далі продовжує діяти. Звідси нова постава учнів Ісуса є поклоніння, радість, благодарення Господа та готовність нести Добру новину іншим. Лука хоче, щоб його читачі ідентифікували себе з учнями та апостолами Ісуса. Хоч з людської точки зору факт воскресіння може спантеличувати, проте воно є реальним – у Божому задумі все в дійсності відбувається “за планом та розкладом”. Відтак Церква не може зволікати чи перебувати у спокої – наше завдання проникати у світ, щоб шукати загублених та опікуватися потребуючими. Учні не можуть бути пасивними; вони повинні бути настільки живими та повними радості та вдячності, наскільки це означає знати Воскреслого Господа.
Кінцева сцена представляє велике доручення Ісуса, яке завжди було в центрі Божої обітниці. Сповнення цієї обітниці вимагало, щоб Ісус страждав та Бог підніс Його та посадив праворуч Себе. Ця сама обітниця закликає учнів донести звістку Божої надії до всіх кінців землі. Віруючі читачі Луки повинні зрозуміти, що після величних чудес в Євангелії та її продовженні – Діяннях, мусить прийти життя постійної місії, яка буде відображати і проголошувати надію, яку Бог учинив можливою через Ісуса. Господь доручив цю звістку тим, які Його знали разом із запевненням усієї підтримки, яка необхідна для поширення звістки. Якщо ж читачі Луки не знають Ісуса, вони повинні зрозуміти, що Воскресіння Ісуса означає, що вони мусять відповісти на Його заклик. Бог діяв в історії через Ісуса. Закінчення Євангелія є відкрите закінчення, оскільки зображує Ісуса, Який царює по Божій правиці, у той час як учні радіють через усвідомлення того, що Ісус, Який царює, піклується про них. Такою є перспектива та можливість благословення, яке приніс Ісус. Таким є заклик учнів, яким вони несуть звістку надії всім народам. Ісус є Живий та перебуває посеред Своїх учнів, даруючи благословення всім, хто прийде до Нього. Тепер є час для всіх, щоб вирішити де вони є, та якою є їх позиція.