Протоієрей В’ячеслав Рубський
Промайнули свята Хрещення Господнього та Різдва…
В Євангелії сказано, що щойно Господь охрестився, Дух одразу ж повів Його в пустелю на 40 днів, тому ми одразу ж після святкування цих свят переходимо до посту. Піст – це особливий час, який Бог створює для нас, і церква облаштовує так, щоб в період посту ми були кращими, ніж зазвичай. Хоч таке і несправедливо, але воно так є – Бог створює найкращий момент для людини, щоб за цим найкращим моментом її життя, її духовного життя, судити про неї. Так було із розбійником на хресті: Христос знайомиться з ним, впізнає його не тоді, коли цей розбійник розбійничав, вбивав, а тоді, коли він каже: «Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоєму». І митаря Закхея Він упізнає не тоді, коли той збирав своє багатство, забираючи його в людей, а тоді, коли Закхей заліз на фігове дерево і хотів бачити Ісуса. Христос призиває Матвія митаря, коли той був готовий, і зустрічає прокажених, коли вони просили Його про зцілення, і на сліпих звертає свою увагу саме тоді, коли вони просили Його, зцілити їх зір. І от щоразу, коли ми спостерігаємо таке помилування людини, наприклад, коли блудниця омиває сльозами ноги і отирає волоссям, – то Господь з нею знайомиться за промислом Божим саме тоді, коли вона знаходиться в найкращому стані, коли вона робить щось покаянне, робить корисне. І ось в той час вони і зустрічаються один з одним – Христос і людина.
Навіть Пілат, людина, яка загалом погано ставилася до іудеїв, і то розчулилася і сказала: «Я не бачу провини в цій людині», бо він гарно розумів, що Христа зрадили саме через заздрощі. Понтій Пилат також знайомиться з Ісусом саме тоді, коли в нього духовна весна, коли він може зробити хоча б що-небудь, наприклад показати народу «обмивання рук».
Настає Великий Піст. Це той час, в якому Бог судить про нас і судить нас. І якщо в цей час ми не будемо кращими, ніж зазвичай, то коли ж ми зможемо взагалі вказати на себе і звернутись до Господа: «Господи, ось я». Бог сам надає нам можливість вказати на самих себе в потрібний момент: «Ось я, Господи, суди мене».
Озираючись на всю свою історію життя, ми, напевно, виберемо якийсь Великий Піст, в час, коли заради Христа ми проживали цілі дні, заради Христа молилися, недоїдали, працювали. Напевно, ці дні найкращі з нашої точки зору, коли ми здатні стати перед Богом і коли Бог буде стояти перед нами. Саме такий момент зустрічі, а саме свято Стрітення (Стрітення означає зустріч) ми відзначаємо сьогодні. Ми сьогодні читали Євангеліє про подію Стрітення, і завтра ми продовжимо це свято через Великий Піст.
В пості, звісно, не можна сподіватися ні на який устав, бо кожен з нас особисто перед Богом поститься. Ми не споживаємо їжу, як годиться в уставі, але робимо більше того, що пишеться в уставі. І для того, щоб нам одягнути на себе цей уставний одяг, щоб він нам був доречний, щоб нам зручно було в ньому трудитися, для цього завтра після Літургії в нас буде чаювання, на якому ми розподілятимемо між собою наші майбутні великопістні послухи.