Дмитро Горєвой — журналіст, магістр релігієзнавства
Український олігарх Вадим Новинський, який протягом останніх 10 років входить до найбагатших громадян України, висвячений на сан диякона в церкві Московського патріархату.
Про це профільне релігійне видання Cerkvarium із посиланням на свої джерела повідомило ще у квітні.
Однак через карантин перевірити цю інформацію було важко, та й храми було закрито. До того ж сам політик, а Новинський є парламентарієм вже третю каденцію, не поспішав афішувати свою духовну кар’єру. Тож довгий час інформація про священний сан олігарха сприймалася як чутки.
Проте минулої неділі таємне стало явним. Новинський брав участь у богослужінні у свято Святої Трійці у Києво-Печерській лаврі. Відповідне фото опублікував близький до Новинського управління справами УПЦ МП митрополит Антоній (Паканич).
Церква та політика
Мабуть, це унікальна нагода для пострадянського олігархату, коли мультимільйонер стає частиною церковної корпорації. Таке бувало в історії, але не в новій. При цьому з ухваленням Новинського сану є кілька проблем. По-перше, він політик, а церква намагається дистанціюватися принаймні на словах від політики і забороняє своїм клірикам балотуватися до органів влади.
Є цікавий прецедент. Священик-дисидент Гліб Якунін після розвалу Союзу став депутатом Держдуми, перебував у комісії з вивчення ГКЧП та мав доступ до секретних матеріалів КДБ. Він опублікував дані про співпрацю ієрархів із чекістами. За це був позбавлений сану і відданий анафемі. Але формальною причиною церковних санкцій було зовсім не викриття сексотів, а участь у політиці та робота депутатом Держдуми. Він не підкорився вимогам Синоду РПЦ про неучасть кліриків у виборах.
Позже в РПЦ несколько смягчили позицию и разрешили (журнал Священного Синода № 93) в исключительных случаях священникам баллотироваться на выборах, но только с целью защиты церкви от «раскольнических или иноконфессиональных сил». При этом запрет состоять в политических партиях остался.
Новорукоположенный отец Вадим не только состоит в партии «Оппозиционный блок», но и входит в высший политсовет партии. Он один из фронтменов политсилы, а большинство новостей на партийном сайте связаны с его именем. Новинский на протяжении всей эпопеи с получением украинской церковью Томоса (церковный канонический документ, который возвратил Киевскую митрополию в юрисдикцию Константинопольской церкви. – Примеч. ред.) про автокефалию клеймил власти в целом и Порошенко, в частности за политизацию церкви. Очень любопытно теперь будет смотреться народный депутат в рясе, осуждающий политиков за вмешательство в дела церкви.
Не Новинский для церкви, но церковь для Новинского
Стороннему наблюдателю покажется странным, что олигарх, политик решил связать свою жизнь с церковью. Судя по медийной активности Новинский не собирается уходить из публичного пространства и посвящать всю свою жизнь сугубо диаконскому служению. Зачем же тогда вот это все?
Не Новинский для церкви, но церковь для Новинского. Именно так можно перефразировать библейский афоризм о субботе. Мотивы олигарха предельно понятны. Он желает еще более влиять на жизнь УПЦ Московского патриархата. Уже сейчас он является ее генеральным спонсором. Его финансовые вливания сопоставимы с объемами предыдущего генерального спонсора – бизнесмена Виктора Нусенкиса. Тот жертвовал по 125 тысяч долларов в месяц.
Это открывает широкие возможности по воздействию церковников на паству через сеть сайтов, телеграмм-каналов, ютуб-каналов и вайбер-групп, а также на ключевых стейкхолдеров (лицо или организация, имеющая права, долю, требования или интересы в обсуждаемом деле. – Примеч. ред.) за рубежом за счет частых частных визитов.
Зачем это Новинскому? Во-первых, у него есть собственное видение истории и мировоззрение, в котором для независимой от России Украине нет места. Он всячески пытается вернуть Киев под влияние Москвы. В основном используются вопросы веры, языка, общей памяти и, конечно, желания мира на Донбассе. Последний подразумевает, но не артикулирует необходимость просто примирения и фиксации статуса-кво. О реинтеграции и деоккупации ни слова. Равно как и о Крыме.
Вадим Новинский говорит о мире на Донбассе
Это его сверхцель. Достигнуть ее можно несколькими путями. Во-первых, обеспечить, чтобы церковь, как общественный институт с высокой репутацией, продвигала необходимые пророссийские нарративы. Этот пункт уже работает. Во-вторых, инструментализировать церковь на выборах и зайти во власть.
Церковь и финансово-промышленные группы
Новинський по другій частині має конкурентів. Це «Опозиційна платформа – За життя», що відкололася від Опоблоку (українська політична партія «Опозиційний блок». — Прим. ред.) на чолі з Віктором Медведчуком. Ця партія теж проросійської спрямованості і також хоче використати церкву Московського патріархату. І у них це виходить краще.
Справа в тому, що в ОПЗЖ входить фінансово-промислова група Фірташа – Льовочкіна. Вони володіють одним із найрейтинговіших телеканалів – «Інтером». На ньому кілька років показували щотижневу передачу за участю глави УПЦ МП митрополита Онуфрія. А в цей час церковними вайбер-групами священики просили парафіян постити у себе на сторінках у соцмережах лінки на передачу. Дослівно – «для подальшого націлення». Ось “Інтер” і відстежив свою цільову аудиторію. ОПЗЖ і Оппоблок – два брати близнюка з однаковим порядком денним і однаковими своєю проросійськістю політиками. Тільки одна партія мала топовий канал і націлення потрібної аудиторії, а інша — ні.
Так от, Новинський був із тієї партії, яка на виборах пролетіла. Сам, звичайно, здогадався балотуватися як мажоритарник і свій округ виграв. Але й потрібні висновки зробив. Щоб не дати церкві працювати на конкурентів, Новинський взявся ще більше контролювати її. Тепер він сам став частиною церковної еліти. Його вплив посилиться багаторазово, непропорційно до його нижчого сану. Диякон є початковим етапом священства. Щось на зразок прапорщика в армії. А тепер уявіть прапорщика олігарха. Його вплив буде більшим, ніж у деяких генералів.
Загалом прийняття Новинським сану – це чергова подія у боротьбі проросійських фінансово-промислових груп в Україні за доступ та інструменталізацію церкви Московського патріархату. УПЦ МП, незважаючи на загальне невдоволення за колабораціонізм із росіянами в Криму та на Донбасі, а також за підвищену конфліктність в Україні, залишається досить дисциплінованою інституцією. Там налагоджено чітку вертикальну комунікацію: митрополія – єпархія – благочиння – храм – парафіяни. Через ці канали зв’язку (переважно через вайбер) долинають необхідні меседжі, формуються наративи, і навіть таргетируется аудиторія. Саме за неї борються представники олігархічних кланів.
Джерело: risu.ua