Гендерне питання у християнстві
Протоієрей Георгій Ходун
Шановні друзі, радий вас усіх вітати і так, як ми знаходимося у світлі свята Христового Воскресіння, то вітаю вас зі сповіданням нашої віри про те, що Христос воскрес із мертвих. Сьогодні у нас чергова неділя, третя неділя після свята Пасхи, традиційно в нашому богослужбовому колі ця неділя присвячена пам’яті жінкам мироносицям.
Євангельське читання, яке відповідає сьогоднішній неділі, за змістом дещо повертає нас назад у Страсний тиждень. Це повернення пов’язане не з тим, що священна історія пішла в зворотному напрямку, звичайно ні, а тому що на день пам’яті і жінок Мироносиць, і праведного Йосипа Аримафейського, його сьогодні також пам’ять, читається уривок про те, де їх служіння – і жінок Мироносиць, і праведного Йосипа Аримафейського – відкривається найширше. Це все, звичайно, відбулося, як відомо, в контексті поховання тіла Господа Ісуса.
Власне, євангельське читання, буде дещо не пасхальне за своїм змістом, хоча це не зовсім правда, воно буде пасхальне, початок у нього буде не пасхальний, а закінчення буде цілком відповідати цьому великодньому настрою і духу, в якому ми до цих пір знаходимося.
Отже, настав вечір дня розп’яття. Оскільки це був день приготувань, день перед суботою, то Йосип з Аримафеїв, сповнений хоробрості пішов до Пілата і попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього. Коли Пілат дізнався про смерть Ісуса, то був дуже здивований, що це трапилось так скоро, тож він покликав центуріона і запитав його, чи це дійсно було правдою. Вислухавши доповідь центуріона, Пілат звелів віддати тіло Ісусове Йосипові, а Йосип придбав льняне полотно і, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув його в полотно і поклав до гробниці, яка була висічена у скелі. Потім Пілат прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу. Жінки побачили, де було поховано Ісуса і коли минула субота – Марія Магдалена, Марія, мати Якова і Соломія придбали пахощів, аби намастити тіло Ісусове. Рано вранці, тільки-но зійшло сонце, в перший день тижня вони прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса. І сказали жінки одна одній:«А хто ж нам відкотить від входу той величезний камінь»? Коли вони наблизились до склепу, то помітили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено в бік.
Війшовши до склепу, жінки побачили, що праворуч сидить молодий чоловік, убраний в білу одежину, тож вони дуже були налякані, але той мовив до них: «Не бійтеся, ви шукаєте Ісуса з Назарету, Який був розп’ятий на хресті? Однак Його тут зараз немає, бо Він воскрес із мертвих, огляньте те місце, де він лежав. Тож ідіть негайно до учнів його і до Петра, і скажіть їм, що Він прийде в Галілею раніше за вас і там ви знайдете Його, як Він вам і обіцяв». Тоді жінки пішли звідти і побігли геть від гробниці приголомшені і охоплені страхом. І нажахані вони нікому нічого не сказали.
Про що читання? Читання, зрозуміло, про поховання і про воскресіння Христа. Уривок довгий, тут можна знайти досить багато тем для роздумів, але ж у цей день традиційно кажуть про служіння мироносиць, зокрема, і жінок в церкві загалом, тому і я вставлю своїх п’ять копійок до цієї теми. В першу чергу я б хотів би торкнутися питання розуміння взагалі статі і жіночої, і чоловічої в християнстві – таке собі маленьке введення в християнське розуміння гендеру. Слово «гендер» я використовую у класичному розумінні, тобто у значенні слова стать. Що таке стать? Це сукупність фізіологічних, психоемоційних, навіть соціальних особливостей, які формують або ж чоловічий, або жіночий спосіб існування людської природи.
Коли зараз до слова «гендер» додають, ще поняття самоідентифікації, в результаті чого ми можемо отримати людину, яка сама себе визначає і не як чоловіка, і не як жінка – це все я залишу поки поза увагою, хоча б тому, що окрім чоловічого і жіночого способу існування людини, ані природа, ані Священне Писання не знає. Саме тому всі ці альтернативні способи, які виникли через те, що до слова «гендер» додали таке розуміння самоідентифікації, ми поки залишимо. До речі, дуже важливо сказати, що зміст цього відео не в тому, щоб засудити тих, хто живе чи думає по-іншому, а щоб, в першу чергу, ми, християни, мали чітке усвідомлення власної віри. Разом з тим я прошу не чекати, що зараз буде така всеохоплююча богословська лекція, після якої ні в кого не залишиться питання. Ні, ми проговоримо вже фундаментальні положення, на які, як на фундаменті, потім можна буде щось будувати.
Погодьтеся, 10-15 хвилин досить замало, щоб висвітлити будь-яку тему, а тим більше таку значну, потужну і серйозну. Що перше потрібно сказати на тему християнського розуміння «гендеру»? Священне Писання прямо вказує на створення людини, ми зараз не будемо з’ясовувати, це відбулось за мить чи за мільярди років, але Священне Писання розуміє людину як істоту, котра має два способи буття, нам ці два способи буття відомі – це чоловічий і жіночий спосіб буття. І жінка, і чоловік – це два способи існування однієї людської природи, тобто природа одна, а способи її існування два – так, власне, прочитується історія про Адама і Єву в книзі Буття. Втім, ця історія містить ще одну деталь, яка надає цьому відомому сюжету дещо іншого забарвлення. Що я маю на увазі? А в першу чергу, я маю на увазі те, що окрім історії про те, що і Адам, і Єва мають однакове походження і однакову гідність, в цій історії в книзі Буття ще відображена і певна черговість у створенні – спочатку Адам, потім Єва, також зроблені акценти на черговості у гріхопадінні – спочатку Єва, потім Адам.
Якщо так дивитись на цю історію про Адама і Єву, то жіноча стать знаходиться у такому не досить вигідному положенні у цій всій історії. І знаєте, я про це б не згадував, аби не ті сумні висновки, які робило людське суспільство, а воно ж довгий час було патріархальним, і ось робило такі сумні висновки на адресу жінки, використовуючи цю старозавітну історію. Ідейне натхнення патріархального суспільства, яке було про те, що чоловік має якісь особливі привілеї, на відміну від жінки – це все спиралось на цей відомий сюжет із книги Буття, а як сказати точніше, то на примітивне його тлумачення.
Втім, справедливості заради потрібно сказати, що статус жінок у суспільстві протягом століть, частіше залежав не від положень християнської богословів в першу чергу, а від стану самого суспільства. При цьому я маю на увазі не лише моральний стан чи культурний стан, а й об’єктивні фактори: фактор війни, важку фізичну працю тощо. Всі обставини видвигали саме людей чоловічої статі на більш провідні місця, даючи можливість людському суспільству і виживати, і одночасно з цим розвиватись. Разом з тим, вже з перших віків християнства ми маємо однозначні свідчення про рівногідність обох статей, цитую апостолу Павла: «Усі ви, Божі діти, через віру в Ісуса Христа, бо усі, хто хрестились в Христа, в Христа одяглись, тож немає різниці між юдеєм і язичником, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою, бо всі ви єдині в Ісусі Христі». Через декілька віків святитель Василій Великий, це IV століття, пише про чоловіків і жінок, що равночасна їхня природа, рівні їхні чесноти, рівна нагорода і однакова відплата.
З точки зору світогляду, християнство по суті спричинило певну ментальну революцію, стверджуючи суттєву рівність, тобто рівність по суті чоловіків і жінок, натомість – античне суспільство не могло собі дозволити стверджувати рівність чоловічої і жіночої статі, проте, на практиці, навіть сама церковна спільнота далеко не завжди керувалася своїми же принципами. Знаєте, про це дуже добре сказано в офіційному документі, який зветься «За життя світу» – це документ, де відображено соціальне вчення православної церкви і там є така цитата у відповідному розділі: «Нерівність чоловіків і жінок майже у всіх царинах життя є однією з трагічних реалій нашого занепалого світу. І хоча в своєму вченні і богослов’ї православна церква завжди утверджувала рівність чоловіків і жінок, як особистостей, але на практиці вона не завжди була бездоганно вірною цьому ідеалу». Особисто у мене не виникало ні на мить думок про можливість якоїсь нерівності жінок та чоловіків перед Богом. І взагалі незрозуміло, як у здорову голову може прийти така ідея, що хтось там комусь нерівний, але тут є дуже важливе але – рівність у гідності не означає однаковості.
Я стверджував і буду стверджувати про те, що і жінки, і чоловіки рівні. Рівні, але різні і у цій різності є великий дар Божий – різність, яка не порушує гармонії і єдності, це чудовий дар Божий цьому світу. Принцип рівності, яка не порушує гармонійності і єдності, цей принцип можна перенести на будь-яку площину людського життя і життя церкви. Дивіться, Бог не лише людській природі дав два способи існування, чоловічої і жіночої статі, а навіть кожну окрему людську істоту Бог наділив унікальними властивостями, завдяки яким кожен із нас є особистістю, яка здатна стати подібною Творцю. У Бога широке серце, і тому в цьому серці вміщується все, саме тому Бог і є джерелом різноманітності у цьому світі. Це лише лукавий і люди, які захоплюються принципами лукавого, свідомо чи несвідомо йому служачи, саме вони бажають зробити усіх людей однаковими, щоб були однакові умови життя, однаковий зовнішній вигляд, однакові слова, а бажано, щоб ще і однакові думки були у цих людей, також зручніше керувати, володарювати і тому подібне. Богу, натомість, як відомо, не потрібно кимось володіти, йому і так добре, він взагалі єдина самодостатня істота у цьому світі – і тому Йому до душі мати справу з кожним окремо. Бог хоче бачити кожного особливим, тим більше, що Його серце настільки широке, що здатне вмістити всіх, кожного з нас, з нашими різноманітними особливостями – саме тому рівногідність чоловіків і жінок краще і більше реалізується не тоді, коли відмінності між жінками і чоловіками стираються, а навпаки – коли вони знаходять своє вираження і свою реалізацію.
Зараз у світі є велика кількість справ, які без усіляких проблем можуть однаково виконувати і чоловіки, і жінки в однаковий спосіб, це навіть стосується таких сфер людського життя, які зовсім недавно вважались виключно жіночими, або навпаки – виключно чоловічими. Зараз жінки обіймають, наприклад, високі військові пости в деяких країнах, а чоловіки, наприклад, роблять жіночі зачіски, або йдуть у відпустку по догляду за новонародженим немовлям. І це все, як говориться, «будь ласка, на здоров’я» – немає в цьому жодної проблеми, це все можливо тому, що ми люди і не важливо, яка людська стать буде виконувати ту чи іншу роботу, тобто тут є важливим факт приналежності до людської раси, а не до конкретної статі.
Але є такі аспекти нашого життя, де фактор статі є особливо чутливим, це не ті обставини нашого життя, які ми тільки що згадували, де важливо, що ти людина і ти справляєшся з цими загальними справами – і жінки, і чоловіки їх можуть однаково добре виконати. Що стосується тих питань, де фактор статі є особливо важливим, де важливо підкреслити нашу різність – там на перший план виходить якраз таки хто ти, яка твоя ідентичність, яка твоя стать, яка особливість твоєї людської природи, чоловіча особливість чи жіноча особливість. Так, наприклад, батько може виховати дитину, але ж він сам ніколи не зможе стати матір’ю для своєї дитини, він може стати дуже добрим батьком, але дуже добрий батько не означає, що він може при цьому стати, наприклад, матір’ю. Візьмемо такий факт, як дружба між жінками і чоловіками. Ну так, вона можлива, але це ж досить специфічне явище, і воно буде або дуже тимчасовим, тобто нетривалим, або йому потрібно переродитись в щось більше, або навпаки – зникнути. Я вже мовчу про особливості емоційного устрою чоловіків і жінок, а від цього ж і різний спосіб сприйняття світу.
До речі, існують випадки, коли гендерно-соціальну роль можуть виконувати люди іншої статі: наприклад, чоловік із багатим життєвим досвідом може розказати про те, як дівчині краще реалізувати свою жіночність, мати може навчити свого сина, показати йому приклад розважливості, мужності, рішучості, сміливості і т.п. Все це свідчить не про те, що між статями немає різниці, а навпаки про те, що дві статі роблять людську природу багатішою, повнішою і більш довершеною, аніж якщо всі ми були б однаковими. Той факт, що я можу у іншої статі, у іншої особистості почерпнути для себе щось нове – це якраз для мене знак високої якості людства. За це, я думаю, кожен із нас повинен принести вдячність Тому, Хто стояв у витоків цього людства і донині вважає себе батьком кожного із нас.
Тому дякуємо нашого Небесного Отця за дар життя у всій його різноманітності і будемо просити про те, щоб Він навчив нас бути і вдячними, і вмілими користувачами цього великого дару різноманітності людського життя. До подяки Богові додаю і свою подяку вам, шановні брати і сестри, за те, що знаходите час для перегляду цього відео. На завершення маленьке прохання, воно вам всім добре відоме – прошу посприяти розповсюдженню цього відео, прошу допомогти розвитку нашого каналу. Більш детальна інформація про це в описі цього відео. До нових зустрічей.