Про багача і Лазаря
Єпископ Гавриїл Кризина
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос часто повчає нас у Святому Євангелії істинам Царства Небесного через притчі. Що ж таке притчі? Притчі це розповіді з історії, чи навколишнього життя, чи образна форма, мета яких – викласти духовно-моральні істини. Термін «притча» з грецької мови значить – «йти пліч-опліч», тобто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Притчі були надзвичайно популярними у часи земного життя нашого Спасителя.
Ось і нині ми сподобились вислухати притчу про багача і бідного, ім’я першого є невідоме, ім’я другого – Лазар; ми дізнались про безтурботне і розкішне життя одного та бідне і нещасне життя іншого.
Але прийшла смерть до обох, завершилось їхнє тимчасове існування на землі. І що ж далі? А далі починається потойбічне, загробне життя – життя вічне, яке після Другого пришестя Ісуса Христа перейде у безкінечне.
Лазар, який у земному житті переніс важкі страждання і прикрості, опиняється в Небесному раю – з праведним Авраамом; а гордий багач – у місці вічних пекельних мук.
Будучи у стражданнях, багач просить Авраама, щоб він послав Лазаря вмочити кінець свого пальця у воду та прохолодити його язика. Він звертається до того нещасного, бідного, немічного, який колись лежав у його воріт і прохав насититись крихтами, що падали зі столу; він звертається до того, до якого ніколи не мав любові та милосердя.
У цій притчі Ісус Христос нас повчає про те, що не багатство є причиною страждань багача у потойбічному житті, ні – причиною страждань є спосіб його земного життя, невміння розпоряджатися тимчасовим добром, яке було дано йому Богом; тобто – відсутність добрих справ та милосердя. А також Спаситель нам показує, що і не бідність є необхідною умовою для спасіння душі – умовою для спасіння душі є інше – смирення та терпеливість, які і мав Лазар.
Любі у Христі! У даній притчі ми почули про ще одне прохання багача. Він прохає, щоб Авраам послав Лазаря до його братів з повчанням, щоб і вони не опинилися у цьому страшному місці мук та плачу. Проте чує у відповідь такі слова: «У них є Мойсей і пророки, нехай слухають їх… Якщо Мойсея і пророків не слухають, то не повірять і тому, хто з мертвих воскресне» (Лк. 16:29-31).
Ці слова звернені і до кожного з нас, бо немає гіршого на планеті Земля, ніж безвір’я. Святий апостол Павло повчає нас у посланні до Євреїв так: «Без віри неможливо догодити Богові» (11:6). Згідно вчення святих отців Церкви безвір’я зароджується в людині від духовної зіпсованості, власне тоді, коли людина не живе богослужбовим храмовим життям Православної Церкви, центром якого є Євхаристія. Потрібно пам’ятати про те, що та людина, котра не причащається святих Тіла і Крові Христових, не є справжнім християнином, такій людині жодні докази існування Бога та Його Царства (яких безліч навкруги нас) не допоможуть.
Дорогі брати і сестри! Ми з вами маємо дещо більше від Мойсея та пророків Старого Заповіту, ми маємо Святе Євангеліє, тобто Новий Заповіт: щоденно читаймо його, слідуймо йому. Ми повинні з щирою вірою у Бога-Творця, смиренням та терпінням Лазаря, милосердям до ближнього, нести свій земний хрест, укріплюючи себе святим Причастям, бо це єдиний вірний шлях до Царства Небесного, до раю. Амінь.