Що обов’язково потрібно зробити, щоб стати справжнім християнином?
Протоієрей Георгій Ходун
Вітаю вас, шановні друзі. Дякую, що знаходите час, щоб подивитися це відео. Сподіваюсь, воно буде змістовним і цікавим. Сьогодні ми будемо говорити про таке важливе питання: що потрібно зробити, щоб стати справжнім християнином? Я думаю, це надто важливе питання, щоб його проігнорувати. І щоб розпочати процес спілкування, звернемося до тексту євангельського читання.
Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. І, не маючи можливості наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, – говорить розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
Всі ми з вами, принаймні я, любимо конкретність, бо це практично, зрозуміло, зручно. Знаєте, коли ми хочемо отримати якусь послугу чи якийсь документ, ми завжди цікавимося, що нам саме потрібно заздалегідь підготувати, аби вирішити це питання з найменшими ускладненнями, тому що нехтуючи певними умовами, ми можемо взагалі залишитись без нічого: прострочив, наприклад, подачу якогось документу і втратив право на спадок, або вчасно не заплатив штраф, заплатив ще додаткову пеню, а є ще і гірші варіанти. Буває, наче б все врахував і підготував, забув про щось одне, і все, вся справа зруйнована – тобто, ми з самого малечку намагаємося у важливих питаннях внести собі певну ясність, аби не потерпіти шкоди. А що для християнина важливіше спасіння, тож звідси і питання: «що обов’язково потрібно зробити, щоб стати справжнім християнином», бо саме ж таким людям, справжнім християнам, Бог обіцяв спасіння. Зрозуміло, що таке питання є недолугим і я його серйозно ніколи задавати не буду, а в назву я вніс це питання, аби зацікавити потенційних глядачів, бо є цілий прошарок християн, які полюбляють такі питання, але відповідь вони отримують неочікувану.
Розказувати про справжнє християнство, в лапках «справжнє» – це самовпевнено і незріло і ще ти не можеш сказати про істинне християнство, не будучи його частиною, а звідси – якщо ти частина істинного християнства, самого істинного, то всі, хто думають не так, вже й не справжні християни. Все це звучить занадто по-дитячому, бо принципово спрощує відносини з Богом. Це по-перше, а по-друге – як можна, наприклад, вимірювати християнство іншого? Ну це вже взагалі за межами здорового глузду, але ж чому популярні ці всі конкретні питання про віру: скільки молитись, скільки постити, читати, стояти, кланятись, причащатись – скільки? Якщо ви такі запитання введете в пошуки в ютубі, там буде велика кількість відео з тисячем або з мільйоном переглядів.
Відповідь дуже проста: відповіді на такі прості питання, на ці спрощені питання, значно полегшують тягар віри для тих, хто живе страхом того, що якщо ти чогось недовиконаєш, то всі твої зусилля будуть марними – це як подати неповний пакет документів. Я ж не дарма про документи згадав з самого початку, ось подав неповний пакет – і все починає з початку. Я навмисно сказав про тягар віри, тому що сама по собі віра – це не тягар, це звільнення, але якщо в основі відносин з Богом страх, то звичайно віра стає додатковим тягарем, додатковим обтяженням для нас. І ось щоб заспокоїти себе, щоб полегшити це відчуття страху, бо «раптом я щось там недоробив?», то люди шукають готові і прості відповіді. Такі відповіді будуть гранично спрощеними, примітивними, але їх чітке і повне виконання дає людині спокій того, що все добре. Все, що потрібно – виконано, хвилюватись більше ні за що, оце як податки – сплатив їх і спокійно.
До речі, не буде питання: а як оці роздуми пов’язані із сьогоднішнім євангельським читанням, ось який був мій хід думок? Загалом, цей уривок про зцілення хворого, який був паралізований, якого принесли друзі, ми вже про нього спілкувалися раніше, читаючи паралельне місце. Зараз я хочу звернути увагу лише на один вираз Христа, цитата: «Що легше, сказати паралізованому «твої гріхи прощені», чи «вставай, візьми твої ноші і йди»? Але я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи і Він мовив до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль твою і йди додому». Тієї ж миті паралізований встав, забрав свої ноші і на очах усіх пішов до себе. Всі були приголомшені і славили Бога».
І ось той, хто з одного боку має схильність до спрощення, а з іншого боку бажає бачити себе мудрим і мати відповіді на всі питання, з цього уривку дуже легко може сформулювати принцип «прощення дорівнює зціленню». Цей висновок сам проситься до рук, він – ось, на поверхні. І з цим особливо не посперечаєшся, тому що він дійсно взятий з євангельського тексту. І здавалось би, потрібно радіти, що ось у нас такий важливий і цілком біблійний, духовний принцип: «грішний – значить, хворий, хочеш зцілення – проси прощення». І в Біблії, загалом, можна знайти такого, скільки забажаєте: там повір і зцілишся, помолись, попроси і отримаєш, пожертвуй і тобі дадуть в декілька разів більше, знайди праведну людину і вона тобі все розкаже, що потрібно для спасіння, або доторкнись до святині і одужаєш. Це, до речі, відсилка до книги Діянь, коли дехто з людей доторкався навіть до частини одягу апостола Петра і отримували зцілення. Але я боюсь таких простих принципів. Самі по собі, вони мене, звичайно, не лякають, мене лякає дещо інше в житті – а бентежать мене ті люди, які довіряють цим спрощеним принципам, тому що їх неодмінно, на жаль, але неодмінно, їх чекає духовна і світоглядна катастрофа. Станеться наступне – людина сама собі придумає якісь принципи, закономірності, які начебто вичитала в Біблії або почула від когось авторитетного і живе згідно з цими принципами, але ж вони не працюють. Ти можеш довго себе вмовляти, що ти недостатньо віриш, чи недостатньо мовишся, чи ти недостатньо праведний, і саме тому це все не працює. Ти можеш вмовляти себе роками, все залежить від твоєї внутрішньої наполегливості, мотивації, але ж від того, що ти будеш роками себе в чомусь запевняти, це реальністю не стане. І коли ці внутрішні ресурси закінчаться, коли це все набридне, то потім людина розчаровується і починає звинувачувати Бога, попів, починає звинувачувати всіх на світі. Таких людей я зустрічав в реальності. Але проблема в тому, що людина сама собі щось придумала, сама в це щиро повірила, а потім виявила, що це самообман, але визнати це не вистачає чи сили духу, чи банального розуміння. Я, безумовно, впевнений, що Бог простий, простий у тому сенсі, що в Ньому відсутня штучна, надумана, надмірна складність, але ж Він – ніяк не примітивний. Коли ж людина починає щось спрощувати у слові Божому, тому що так їй зрозуміліше, ясніше, зручніше – це добром не скінчиться. На всі оці прості та афористичні духовні правила і принципи у мене є своє духовне правило і свій принцип, ось він який: у духовному житті дуже мало готових універсальних принципів, тим більше таких, яких можна висловити однією фразою.
Я вже колись казав, давайте не будемо ускладнювати просте, якщо його можна не ускладнювати і в жодному разі не будемо спрощувати те, що є складне. І знаєте, якщо з кимось щось трапилось на сторінках Біблії, то ніхто ж нам не казав, що якщо ми зімітуємо ті ж самі умови або подібні, то з нами трапиться те, що і з героєм тієї чи іншої біблійної історії. Згадаємо ситуацію, коли євреї йшли із Єгипту до землі, яку їм Бог пообіцяв, вони йшли довго, все важко було, тяжко, і на їх шляху було місце Єрихон, досить давнє місце, добре укріплене, і ми пам’ятаємо ситуацію, як ізраїльтяни змогли взяти це місце під контроль. Священники обійшли це місце сім разів, вони там співали якихось пісень релігійних, грали на відповідних музичних інструментах, і в кінці кінців є біблійне свідчення про те, що стіни цього міста затремтіли, впали, і майже без бою євреї змогли взяти це місце під контроль, але ж ми не ходимо сім разів навколо міста з духовими інструментами, аби послабити міць його оборонців, знаєте. Аби це працювало завжди, так ось готовий рецепт того, як звільнити нам тимчасово окуповані наші території. Я жодним чином не обмежую всемогутність Бога і не стверджую, що Він не може цього повторити знову – може і ще і як може, але робити Бога заручником цього магічного підходу: ми все зробили так, як колись люди зробили, і тому ти повинен нам дати такий же самий результат, як і їм.
Бог живий, і як з будь-якою живою особою, з Ним потрібно вибудовувати особисті відносини. Межі цих відносин Бог нам сповістив у своєму слові. Навіщо? Аби ми не пішли відверто кривими шляхами. Також для нас важливий досвід поколінь гідних християн – це для нас приклад, це для нас натхнення, але ж не шаблон і не трафарет, який потрібно лишень обвести олівчиком і дію зробити. Ні. Тому, прошу і себе, і вас: не імітуємо, не копіюємо, не зводимо все до простих команд там «дєлай раз, дєлай два», але реально живемо, живемо розважливо, вдумливо, користуючись позитивним досвідом, вибудовуючи свої унікальні стосунки з Богом, бо кожний з нас для Бога унікальний. І Він для кожного із нас по-особливому відкриває Своє обличчя.
Також сьогодні пам’ять, як ви знаєте, наших святих отців печерських. В першу чергу ми повинні принести подяку Богу за цей сонм святих, який від XI і до XX століття звершує своє служіння в серці нашої країни, в Богом береженому Києві. Цілком ймовірно, що хтось із наших сучасників буде долучений до цього лику угодників Божих. Їх молитвами нехай дарує нам Господь перемогу, справедливий мир, а в особливості єдність православних християн України, яка будувалась би на слові Божому, а не на другорядних інтересах. Також нехай Господь дасть всьому українському народу, як каже апостол Павло: «тихе, мирне життя, у всякій побожності і чистоті».
Дякую всім вам за увагу. Мир і милість Господня нехай буде з усіма нами.