Архієпископ Ігор (Юрій Андрійович Ісіченко) народився 28 січня 1956 року в Мурапталовському радгоспі Куюргазинського району Башкирської АРСР (нині – селище Свобода) в сім’ї українського будівельника. В рік його народження родина повернулася в Україну – в місто Балаклія Харківської області. Тут майбутній архірей у 1973 році закінчив школу та розпочав трудову діяльність. В 1974 році вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Закінчивши його в 1979 році, розпочав працювати вчителем української мови та літератури в одній зі шкіл Балаклії. В 1981 році перейшов на роботу на кафедру історії української літератури в Харківський університет. В 1987 році захистивши в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка дисертацію на тему «Києво-Печерський патерик в історико-літературному процесів XVI–XVIII ст. на Україні», став кандидатом філологічних наук. В 1989 році отримав наукове звання доцента.
Юрій Ісіченко був одним із активістів національного відродження на Харківщині. Наприкінці 1980-х років він став членом Народного Руху України, організації «Спадщина» та Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, взявши участь в їх організації у Харківській області. Одночасно з цим учений докладав зусиль і для духовного відродження краю. У 1990 році він ініціював створення тут Українського православного братства, яке згодом увійшло до Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного УАПЦ. Головою останнього з 13 грудня 1991 року по 12 грудня 1992 року був Ісіченко. Сам він 12 березня 1992 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Ігор у Київському Свято-Михайлівському монастирі, 20 грудня того ж року став ієродияконом, а 4 січня 1993 року – ієромонахом. 12 липня 1993 року відбулася архієрейська хіротонія Ігоря (Ісіченка), який відтоді очолив Харківсько-Полтавську єпархію УАПЦ, до організації якої у 1992 році мав пряме відношення. 16 жовтня 1996 року він став керуючим справами УАПЦ, 28 травня 1997 року був піднесений до архієпископа.
Зайнявшись церковною роботою, владика не припинив своєї наукової діяльності. З 2006 року в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» він читав курс «Українське літературне бароко». В 2009 році став доктором філологічних наук, захистивши в цьому ж вузі дисертацію на тему «Аскетична література Київської Руси». В 2010 році вченому присвоєне наукове звання професора. З 2015 року архієпископ Ігор почав шукати зближення з УГКЦ. В 2020 році за його участі було ліквідовано діяльність Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, а сам він фактично перейшов в УГКЦ, але вже в якості єпископа-емерита.
Основна наукова спеціалізація архієпископа Ігоря – давня українська духовна література. Владику можна вважати одним із визначних дослідників її історії. Його перу належить ряд монографій (дві з них являють собою публікацію дисертацій), які суттєво збагатили українську науку глибокими розвідками про розвиток вітчизняної духовної літератури: «Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця XVI – початку XVIII ст. в Україні» (1990, 2015), «Аскетична література Київської Руси» (2005, 2014), «Духовні виміри барокового тексту: Літературознавчі дослідження» (2016), «Війна барокових метафор. “Камінь” Петра Могили проти “підзорної труби” Касіяна Саковича» (2017). Попри те, що ці праці являють собою дослідження, тісно пов’язані з церковною історією, все ж ідеться передусім про філологічний матеріал. Однак архієпископ Ігор проявив себе і суто як історик Церкви. Так, у 1999 році він видав один із перших в новітній Україні конспект лекцій для студентів духовних шкіл «Історія Христової Церкви в Україні». В 2003 та 2014 роках виходили доповнені видання цієї книги, в якій увагу приділено різним християнським конфесіям України. Варто також звернути увагу на підручник Ісіченка із загальної церковної історії (2014) та його монографію «Монашество давнього Єгипту» (2014). Владика є автором також ряду інших книг, які не мають відношення до церковної історії. Також у його науковому доробку значна кількість наукових статей, перша з яких побачила світ у 1978 році.
Монографії:
Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця XVI – початку XVIII ст. на Україні. Київ: Наукова думка, 1990. 180 с.
Ігор (Ісіченко), архієп. Історія Христової Церкви в Україні: Конспект лекцій для студентів духовних шкіл. Харків, 1999. 265 с.
Ігор (Ісіченко), архієп. Аскетична література Київської Руси. Харків: Акта, 2005. 374 с.
Ігор (Ісіченко), архієп. Загальна церковна історія: Підручник для вищих духовних шкіл. Харків: Акта, 2014. 601 с.
Ігор (Ісіченко), архієп. Монашество давнього Єгипту. Харків: Акта, 2014. 214 с.
Ігор (Ісіченко), архієп. Духовні виміри барокового тексту: Літературознавчі дослідження. Харків: Акта, 2016. 580 с.
Ігор (Ісіченко), архієп. Війна барокових метафор. «Камінь» Петра Могили проти «підзорної труби» Касіяна Саковича. Харків: Акта, 2017. 348 с.
Вибрані статті:
Ігор (Ісіченко) Аскеза як виклик: «Повѣсть о святѣм соборі» прп. Паїсія Величковського // Сіверянський літопис. 2024. № 6. С. 159–163.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/532/470
Ігор (Ісіченко), архієп. Цивілізаційні парадигми полемічного діалогу Лева Кревзи та Захарії Копистенського // Слово ічас. 2018. № 10. С. 3–12.
Ігор (Ісіченко) Мученицький архетип у житійному просторі Руїни // Київські полоністичні студії. 2012. Т. 19. С. 233–239.