Катерина Щоткіна — експерт, журналіст, письменник, автор книг «Хроніки Томосу», «Любомир Гузар. Хочу бути людиною»
Президент Зеленський в ході італійського візиту збирається зустрітися з Папою Римським Франциском і низкою офіційних осіб Ватикану. Згідно з джерелами, президент буде обговорювати з ними два питання – підписання конкордату між Католицькою церквою та державою Україна, а також можливість візиту Папи Франциска в Україну.
Про конкордати – угоди між церквою і державою – говорять вже не перший десяток років. Ідея перевести відносини церкви і держави на договірну основу дозріла і склалася до кінця 90-х. Переваги конкордатной системи для обох сторін очевидні – в документі можна чітко окреслити межі, способи співпраці та відповідальність сторін.
Дотепер відносини між церквами та державою в Україні, почасти відрегульовані законами, залишаються недомовленими. Ця недомовленість іноді буває на руку обом сторонам, оскільки відкриває можливість для маніпуляцій, втручання і ручного управління. Але пов’язана з нею і маса незручностей для обох сторін. Церквам доводиться “протискувати” інтереси і гарантії для себе та своїх вірних. А державі буває нелегко ввести представників церкви в межі – які окреслені досить приблизно – і, тим більше, закликати до відповіді в критичних ситуаціях.
До конкордатної системи виявилися не готові, головним чином, православні церкви. Для підписання документу між державою і церквою необхідна умова – чітка вертикальна структура, за якої центральний орган управління церквою – Собор, Синод або глава церкви особисто – бере на себе відповідальність за всю свою церкву згори донизу. У той час як наші православні церкви хоч і вважаються єдиною структурою, є конгломератом відносно автономних самоврядних організацій, кожна з яких – самостійна юридична особа, тобто, вступає у відносини з державою від власного імені, минаючи інстанцію церкви як інституту. В результаті церкви як єдиної організації як би і немає – є єпархіальні управління, семінарії, братства, монастирі, парафії, і глава церкви хоч і є “начальником” над єпископами, не є начальником над їхніми єпархіями.
Подібне положення справ досить зручно для церкви – дає певну свободу на місцях і при цьому виводить з-під удару церковну структуру в цілому. Але робить неможливим укладання договорів – церковна структура, не будучи в повному розумінні слова “структурою”, не може бути стороною договору.
В Католицькій церкві ситуація інша. Це одна з принципових відмінностей Католицької церкви від православної – католицька є суворо вертикальною структурою, і її глава – Папа Римський – “начальник” над усіма католиками, захищає їхні інтереси і несе повну відповідальність за кожну частину своєї церкви, де б ця частина не знаходилася. Для Католицької церкви цілком природно будувати свої відносини зі світською владою на підставі конкордату. Католицька церква охоплює весь світ, і конкордат є міжнародним договором, покликаним захистити інтереси католиків і Католицької церкви на території “країни базування”. Це ще одна принципова відмінність від ситуації з православними церквами, які, як правило, хоча б формально є автономними “національними” структурами, “прив’язаними” до території певної країни. Навіть у тих випадках, коли входять до складу великих “церковних агломерацій”, як це відбувається, наприклад, з УПЦ Московського патріархату, формально – автономної, але в той же час такої, що входить до складу Російської православної церкви.
В Україні чимало католиків – враховуючи греко-католиків, які також входять до структурм Католицької церкви та сфери відповідальності Папи Римського. Тому питання конкордату між Ватиканом та українською державою піднімається постійно, буде обговорюватися і в цей раз. Але, ймовірно, і в цей раз прийняти конкордат навряд чи вийде. З тієї ж причини, що й раніше: це поставить церкви в Україні в різні ситуації – якщо католики отримають якісь гарантії від держави України згідно конкордату, принцип рівності релігій може бути порушений. Якщо вже підписувати конкордати, то з усіма. Щоб дотриматися закону про рівність церков і релігій.
Але православні церкви, як вже говорилося вище, не тільки не готові до такого розвитку подій, але і не занадто прагнуть прийняти новий статус, який до чогось зобов’язує. Спроби схилити їх до цього завжди впиралися й будуть упиратися в непрості, конфліктні питання. Як, наприклад, будуть регулюватися майнові питання, особливо в тих випадках, коли виникають суперечки за храми? А вони виникають. І будуть виникати ще довго.
Також непросто виглядає перспектива візиту Папи Римського в Україну. Звичайно, президенту Зеленському цього хотілося б. Візит Папи Римського – це завжди свято, загальна увага і плюс до політичної карми приймаючої сторони. До того ж у нас особливий випадок – війна. А папа римський завжди готовий виступити в ролі миротворця або, у всякому разі, заступника за полонених. У нього, здається, непогані відносини з Путіним? Може, нехай поговорить з ним? Це виглядає як хапання за соломинку, але зате дуже телегенично: Папа і Зеленський клопочуть перед Кремлем за українських заручників.
Це, між іншим, може спрацювати. Путін, як відомо, людина широкої душі – він здатний, наприклад, просто подарувати заручника. Або обміняти його на що-небудь гарне.
Але чи може папа Франциск приїхати в Україну? На жаль, відповідь скоріше “ні”, ніж “так”. Судячи з усього, він серйозно ставиться до успіхів на російському напрямку і не стане псувати відносини з Москвою заради можливості відвідати Україну. Він все ще сподівається на те, що йому відкриє ворота Москва. Після того, як він “підкорив” Китай, викликавши хвилю критики за здачу інтересів китайських католиків, – чому б йому не сподіватися підкорити ще й Кремль? Пам’ятається, після візиту в Китай він напівжартома заявив журналістам, що “наступна станція – Москва”.
Поки що, правда, довелося зробити пересадку в Гавані. Але, як відомо, “нормальні герої завжди йдуть в обхід”.
Папа Франциск не стане союзником України в боротьбі проти Кремля. За весь час війни він жодного разу не дав чіткої оцінки війни в Україні – він, звичайно, не називав її “братовбивчою”, Папа Римський все-таки не впав так низько, щоб повторювати московські темники. Але тільки й того. Він неодноразово давав зрозуміти, що його в наших палестинах цікавить тільки одне – щоб перестали стріляти”.
У цьому президент Зеленський, звичайно, знайде в Папі Римському союзника. Для їх дуету мотив “мир – за будь-яку ціну” – ідеальний. З цим номером Папа Франциск, мабуть, міг би навіть на гастролі в Україну приїхати – у Москві схвалять якщо не саму гастроль, то хоча б репертуар. Однак я не стала б на це розраховувати.
Джерело: dsnews.ua