Сергій Вікторович Шумило народився 8 червня 1976 року в Чернігові. В 1997 році закінчив Чернігівський юридичний коледж, а в 1999 році – Чернігівський державний інститут економіки і управління. На цей час він мав уже немалий трудовий стаж, адже з 1994 року працював у редакціях ряду періодичних видань. Подальша трудова діяльність також була пов’язана з журналістикою. Зокрема, з 2002 по 2013 рік С. Шумило очолював прес-центр Асоціації українських банків. Протягом 2014–2022 років він був представником Гуверівського інституту Стенфордського університету в Україні, а протягом 2020–2021 років працював в апараті Верховної Ради України. Науковий ступінь кандидата історичних наук захистив у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв в 2021 році (тема дисертації: «Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVII – першій третині ХІХ ст.»). В тому ж році вчений став науковим співробітником Інституту історії України НАН України, викладав на кафедрі гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв та кафедрі історії України, археології та краєзнавства Національного університету «Чернігівський колегіум».
Сергій Вікторович підтримує тісні зв’язки із зарубіжними науковими колами. Зокрема, в 2021 році він проходив навчання на курсах з історії мистецтв та музеєзнавства при Гарвардському університеті (США). В докторантурі теологічного факультету Пряшівського університету (Словаччина) було захищено науковий ступінь доктора теології (ThD) на тему «Афонський старець і письменник-полеміст Іван Вишенський і його духовна спадщина (друга половина XVI – перша половина XVII стт.». Був стипендіатом зарубіжних наукових програм. З 2022 року працював над науковими проектами запрошеним науковим дослідником Вестфальського університету (Німеччина), Практичної школи вищих досліджень (Франція), Варшавського університету (Польща). З осені 2022 року – запрошений науковий дослідник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського університету (Великобританія). Призначений керівником філії Інституту українознавства МОН в Ексетері. Також він – співголова наукового комітету з історії церкви при International Orthodox Theological Association (США), експерт та представник Інституту релігійної свободи. Сергій Шумило входить до редколегії ряду наукових періодичних видань, є членом різних наукових товариств. Його діяльність відзначена численними відзнаками та грамотами. В 2020 році досліднику присвоєне звання «Заслуженого працівника культури України», а в 2021 році – «Почесного краєзнавця України».
З юного віку Сергій Шумило вирізнявся активною громадською позицією. Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років він був перебував серед ініціаторів створення на Чернігівщині альтернативної комсомолу молодіжної організації. В 1990 році став членом Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Протягом 2000–2009 років перебував головою правління ГО «Міжнародний центр гуманітарних ініціатив та екологічних досліджень», був заступником голови ГО «Чернігівська спілка учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» та заступником голови Чернігівської філії Ветеранського об’єднання Українська Гельсінська Спілка. Протягом 2002–2006 років перебував депутатом Чернігівської міської ради.
Наукова діяльність С. Шумила тісно пов’язана з церковною історією. Він – знаний популяризатор духовно-культурної спадщини України на Афоні й у Греції, дослідник історико-культурних зв’язків України та Афону, впливу афонської спадщини на українську духовну культуру і традицію. В 2013 році науковець заснував «Міжнародний інститут афонської спадщини», ставши його незмінним генеральним директором. Працюючи з архівами афонських монастирів, Сергій Вікторович виявив та опублікував ряд унікальних документів, пов’язаних із визначними історичними постатями України XVII–XVIII століть. Результатом «афонських» досліджень С. Шумила стали монографії: «Духовное Запорожье» на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой Горе» (2015), «Преподобный Паисий Величковский и Запорожская Сечь. Малоизвестные письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому» (2015), «Старец Иоанн Вишенский: афонский подвижник и православный писатель-полемист. Материалы к жизнеописанию «блаженной памяти великого старца Иоанна Вишенского Святогорца» (2016), «Преподобний Паїсій Величковський. «Повість про святий собор» та маловідомі листи» (2016), «Старец Аникита: духовный путь святости. Материалы к жизнеописанию с приложением сочинений иеросхимонаха Аникиты (князя Ширинского-Шихматова)» (2018), «Афонский старец из Закарпатья. Иеросхимонах Аввакум (Вакаров) и его время: 1899–1972» (2019). Остання з цих книг декілька разів перевидавалася іншими мовами (англійською, грецькою, грузинською).
Однак наукові здобутки С. Шумила не обмежуються тільки дослідженнями Афону та його зв’язків з Україною. Ще до того, як він зосередився на цій проблематиці, світ побачили монографії, що засвідчили широкий спектр інтересів автора: «Советский режим и советская церковь» (2006), «Князь Оскольд и христианизация Руси» (2010), «В катакомбах. Православное подполье в СССР» (2011), «Схиепископ Петр (Ладыгин): непоколебимый столп Церкви Катакомбной (1866–1957 гг.)» (2013). Відтак вченого можна вважати одним із чільних вітчизняних спеціалістів з історії православного підпілля при радянській владі. В цілому С. Шумило чимало уваги приділяє гонінням на Церкву з боку більшовицького режиму. В свій час він став одним із ініціаторів створення «Центру вивчення спадку новомучеників та сповідників ХХ століття». Не випадково саме Сергію Вікторовичу було доручено впорядкування матеріалів Міжнародних конференцій «Священномученик Володимир (Богоявленський) і початок гонінь на Православну Церкву в ХХ столітті» (2019) та «Церква мучеників: гоніння на віру та Церкву у ХХ століття» (2020), організованих КДА УПЦ. Вчений залучався до організації й інших наукових заходів КДА і загалом до виїзду за кордон входив до кола істориків, пов’язаних із УПЦ.
Монографії:
Шумило С. Советский режим и советская церковь. СПб., 2006. 136 с.
Шумило С. Князь Оскольд и христианизация Руси. Киев: Дух и литера, 2010. 120 с.
Шумило С. В катакомбах. Православное подполье в СССР. Луцк: Терен, 2011. 272 с.
Шумило С., Шумило В. Схиепископ Петр (Ладыгин): непоколебимый столп Церкви Катакомбной (1866–1957 гг.) Глазов, 2013. 108 с.
Шумило С. «Духовное Запорожье» на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой Горе. Киев: Издательский отдел УПЦ, 2015. 116 с.
Шумило С. Прп. Паисий Величковский и Запорожская Сечь. Малоизвестные письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому. Киев–Серпухов: Международный институт афонского наследия в Украине; «Наследие Православного Востока», 2015. 128 с.
Шумило С. Старец Иоанн Вишенский: афонский подвижник и православный писатель-полемист. Материалы к жизнеописанию «блаженной памяти великого старца Иоанна Вишенского Святогорца». Киев: Издательский отдел УПЦ, 2016. 208 с.
Шумило С. Старец Аникита: духовный путь святости. Материалы к жизнеописанию с приложением сочинений иеросхимонаха Аникиты (князя Ширинского-Шихматова) Смоленск, 2018. 276 с.
Шумило С., Шкаровский М., Данилец Ю., Гайденко П. Афонский старец из Закарпатья. Иеросхимонах Аввакум (Вакаров) и его время:1899–1972. Киев: Международный институт афонского наследия, 2019. 336 с.
Вибрані статті:
Шумило С. Автобіографічні спогади Паїсія Величковського про мандри українськими та молдово-влахійськими землями в 1740-і рр. як джерело з історико-географічних студій // Історико-географічні дослідження в Україні. 2024. Вип. 17. С. 193–221.
Шумило С. Ватопедський монастир на Афоні та його зв’язки з українським чернецтвом і козацтвом у XVI–XVIII ст. // Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 30–42.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/459/399
Шумило С. Київська мiсiя апостолiв слов’ян: перше хрещення Руси-України та вплив на подальшу долю Схiдної Європи // Сіверянський літопис. 2005. № 1. С. 10–30.
Шумило С., Жабов А. Невідомий автограф Василя Суразького Іоану Вишенському на острозькому виданні 1595 року з книгозбірні афонського монастиря Зограф // Рукописна та книжкова спадщина України. 2024, № 4 (35). С. 61–84.
Шумило С. Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні // Сіверянський літопис. 2024. № 1. С. 122–141.
Шумило С. Початковий період перебування прп. Паїсія Величковського на Афоні та започаткування перекладацької діяльності // Сіверянський літопис, науковий часопис. 2023. № 6. С. 52–72.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/401/344
Шумило С. «Книга збору милостині» за 1761–1764 рр. з архіву Ватопедського монастиря як джерело до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII ст. // Український
історичний журнал. 2023. № 3. С. 164–175.
Шумило С. Представники козацько-старшинських родин Чернігово-Сіверщини в афонському Зографському пом’яннику XVII – XVIII ст. // Сiверянський лiтопис. 2019. № 6. С. 41–63.
Шумило С. Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський // Український історичний журнал. 2018. № 5. С. 4–20.
https://shron1.chtyvo.org.ua/Shumylo_Serhii/Ruska_Uspenska_lavra_na_Afoni_ta_Antonii_Pecherskyi.pdf
Шумило С. Експедиція на святу гору Афон: забутими стежками ченців з українських земель XVII–ХІХ ст. // Сіверянський літопис. 2021. № 6. С. 154–158.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/236/183
Шумило С. Кризовий стан в українському православ’ї: тенденції, виклики та можливі шляхи подолання // Сіверянський літопис. 2025. № 1. С. 102–113.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/547/482
Шумило С. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій Московського патріарха Кіріла // Сіверянський літопис. 2023. № 5–6. С. 157–166.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/282/233
Шумило С. Роль православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від голокосту під час Другої світової війни // Сіверянський літопис. 2023. № 5. 34–40.
https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/380/325