Володимир Олександрович Пащенко народився 14 серпня 1947 року в селі Дружба Решетилівського району Полтавської області. Закінчивши в 1975 році філософський факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, розпочав працювати лаборантом кафедри філософії в Полтавському педагогічному інституті (нині – національний університет) ім. Володимира Короленка. В 1982 році закінчив заочну аспірантуру Інституту філософії Академії наук УРСР, а наступного року захистив дисертацію кандидата філософських наук на тему «Науковий атеїзм в системі ціннісних орієнтацій особистості в умовах розвинутого соціалізму». Протягом 1982–1983 років він був деканом історичного факультету Полтавського педінституту, протягом 1985–1987 та 1989–1990 років – проректором з навчальної роботи, а з 1990 року – ректором. У 1991 році вченому присвоєне наукове звання професора. Доктором історичних наук В. Пащенко став у 1994 році, захистивши дисертацію на тему «Політика радянської держави щодо православної церкви в Україні. 20–30-ті роки ХХ ст.». В 2003 році визнаний академіком Академії педагогічних наук України. Залишивши в 2008 році ректорську посаду, науковець почав працювати професором кафедри історії України та радником ректора. Помер він 19 квітня 2010 року. Заслуги вченого відзначені рядом державних та відомчих відзнак. Він, зокрема, удостоєний почесного звання «Заслужений працівник освіти України».
Наукова спадщина академіка В. Пащенка становить понад 400 опублікованих праць (перша стаття з’явилася в 1976 році). Церковно-історична тематика зацікавила його ще в радянський час, однак можливості її вивчення на тоді були обмеженими. Після здобуття Україною незалежності вчений зміг зайнятися ґрунтовним дослідженням історії державно-церковних відносин в УРСР. Результатом плідної діяльності Володимира Олександровича стали докторська дисертація та ряд монографій, які значно поповнили ще не багату в 1990-х та на початку 2000-х років вітчизняну історіографію на тему Церкви в радянському суспільстві. Відзначаючись значним талантом в організації наукових досліджень, учений зібрав навколо себе науковців, які продовжили його працю над церковно-історичною проблематикою. Можна стверджувати, що на кафедрі історії України Полтавського державного університету сформувалася створена академіком В. Пащенком наукова школа, яка сконцентрувалася на вивченні взаємовідносин Церкви з державою. З ініціативи вченого в 2006 році в Полтаві було започатковано проведення наукових конференцій «Держава і Церква в новітній історії України».
Перші наукові праці В. Пащенка на теми історії релігії, відповідно до обставин часу, писалися з позицій наукового атеїзму. Роль Церкви в суспільстві почала переосмислюватися в останні роки радянської влади. Масштабно по всій країні відзначалося тисячоліття Хрещення Київської Русі. Саме в той час у Полтаві було видано збірку «Християнство і культура: історія, традиція, сучасність» (1988), редактором якої став В. Пащенко. Разом із Аллою Киридон в 1991 він видав брошуру «Церковне багатство і духовна убогість», а в 1992 році – брошуру «Коли замовкли церковні дзвони…». Відразу декілька окремих книг побачили світ у час, коли тривала інтенсивна праця над докторською дисертацією: «Державна політика щодо православної церкви в Україні: (1917–1922 рр.)» (1992), «Українська автокефальна православна церква: Важкий шлях до визнання» (1993), «Держава і православ’я в Україні: 20–30-ті роки ХХ ст.» (1993), «”Ніч минула, а день наблизився…”: Держава і православ’я в Україні: 20-ті роки ХХ століття» (1994), «Свобода совісті в Україні: Міфи і факти 20–30-х років» (1994). Посібник «Православ’я в Україні: державно-церковні стосунки 20-30-ті роки ХХ ст.» вийшов у 1995 році. З появою цих книг та захистом докторської дисертації Володимир Олександрович закріпив за собою авторитет одного з найзначніших українських істориків Церкви перших років української державності. Заслуженим авторитетом користується двотомна монографія «Православ’я в новітній історії України», перший том якої вийшов у світ у 1997 році, а другий – в 2001 році. В 2004 році з’явилася спільна з А. Киридон монографія «Більшовицька держава і православна церква в Україні 1917–1930-ті роки». Остання ґрунтовна монографія вченого на тему історії Церкви була видана ним у 2005 році: «Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940-х – початку 1990-х рр.».
Монографії:
Пащенко В. Державна політика щодо православної церкви в Україні: (1917–1922 рр.). Полтава, 1992. 88 с.
Пащенко В. Українська автокефальна православна церква: Важкий шлях до визнання. Полтава: Рідний край, 1993. 79 с.
Пащенко В. Держава і православ’я в Україні: 20–30-ті роки ХХ ст. Київ, 1993. 188 с.
Пащенко В. «Ніч минула, а день наблизився…»: Держава і православ’я в Україні: 20-ті роки ХХ століття. Київ, 1994. 168 с.
Пащенко В. Свобода совісті в Україні: Міфи і факти 20–30-х років. Київ, 1994. 249 с.
Пащенко В. Православ’я в Україні: державно-церковні стосунки 20-30-ті роки ХХ ст. Полтава, 1995. 289 с.
Пащенко В. Православ’я в новітній історії України: в 2 ч. Полтава. Ч. 1. 1997. 354 с.; Ч. 2. 2001. 736 с.
Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917–1930-ті роки. Полтава: АСМІ, 2004. 336 с.
Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940-х – початку 1990-х рр. Полтава: АСМІ, 2005. 630 с.
Вибрані статті:
Пащенко В., Нагорна Т. Правда і домисли про «істинно православних» // Культура народов Причерноморья. 2003. № 43. С. 191–194.
Пащенко В. Російська православна церква наприкінці хрущовської «відлиги» // Український історичний журнал. 2001 № 5. C. 141–160.
Пащенко В. Дітище ДПУ. До витоків обновленського руху в Україні // «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». 1994. № 1. С. 51–58.