Протоієрей В’ячеслав Рубський
«Проходячи, Христос побачив чоловіка, сліпого від народження. Учні Його запитали: Учителю, хто грішив, – він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: ні він не грішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися для нього діла Божі. Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе. Доки Я в світі, Я Світло для світу. Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? Одні говорили, що це той; інші ж – що схожий на нього. Він же сказав: це я. Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю. Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу. Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка. Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк. Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів, І запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він – це син наш і що він сліпим народився, А як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже. Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги. Через те батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте. Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той – грішник. Він сказав їм у відповідь: чи Він – грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі? Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учнями? Вони ж докорили йому і сказали: ти Його учень, ми ж Мойсеєві учні. Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він. Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити. Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і ти нас учиш? І вигнали його геть. Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому» (Ін.9:1-38).
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Ось у нас минула неділя про розслабленого, неділя про самарянина, зараз – неділя про сліпого. Зазвичай ми підкреслюємо, що сліпота – це властивість людини, навіть якщо вона все бачить, бо чогось важливого ми не знаємо, чогось важливого ми не вловлюємо, чогось такого, що дає змогу янголам і архангелам, херувимам і серафимам співати «Святий, святий, святий Господь Савваоф» постійно, цілодобово, незважаючи на підвищення цін, коронавірус та інші справи. Вони щось знають, а ми цього не знаємо. Вони щось бачать, а ми цього не бачимо. І це Євангеліє не просто про сліпого, який не бачив, а потім побачив. Це про людину, яка прозріла, ця її зрячість стала аргументом проти фарисеїв. Тобто він побачив не тільки світ навколо, він побачив і фарисеїв теж, з якими сперечався, від яких отримав врешті-решт прокляття. Вони його, загалом, відлучили по ходу.
Але в цій усій історії важливо те, що іноді саме прозріння засліплює. Ось люди, які його запитували, адже вони дійсно знали Бога, адже вони дійсно не були язичниками або атеїстами. Їм щось відкрилося, і вони швидко зайняли позицію: «ви в темряві й тіні смертній сидите, а ми сидимо у світлі», «ти нічого не знаєш, а я все знаю». Вони дуже швидко зайняли цю позицію. І коли людині відкривається світ один раз, коли вона один раз отримує одкровення від Бога, вона неминуче стає в цю позицію. Як ми бачимо, і сліпий теж їх не розумів, він над ними починає знущатися. Він такий самий, як вони, власне. Люди, які один раз отримали одкровення від Бога, вони одразу ділять світ на чорних і білих, на тих, хто отримав одкровення, і на тих, хто не отримав одкровення. Люди ж, які вдруге отримують одкровення, вони розуміють, що коли перший раз вони думали, що у світі, вони були у світі, але чогось дуже важливого ще не знали. Так от після того, як ми вдруге отримуємо одкровення від Бога, ми і зараз говоримо: «Ну тепер я вже зрозумів, але, судячи з усього, я і тепер чогось дуже важливого не знаю». Коли Бог відкривається людині вдруге, Він їй відкриває, що навіть другий раз не є повноцінним, тому що чогось дуже важливого ми продовжуємо не знати. Ми продовжуємо не знати, яким чином Бог може бути всеблаженний, яким чином ангели можуть хвалитися і радіти, і взагалі яким чином проект під назвою «Людство версії 2.0», ну це після Ноєвої кризи, він вселяє надію Господу Богу. Ось нам не вселяє, а Йому вселяє. Нам ще належить прозріти – тому, будучи зрячими і сліпими водночас, ми не будемо сперечатися так жорстко з фарисеями, як це робив прозрілець версії 1.0, бо ми сліпаки версії 2.0, ми знаємо не лише те, що щось нам відкрито, а й те, що значно більшого, і значно важливішого в цьому житті ми не знаємо.