Історія про зцілення Гергесинського біснуватого
Священник Юрій Щурко, УКУ
Після серії уривків про слухання та реакцію на Боже Слово (Лк. 8:1-21), Лука пропонує своїм читачам три уривки, які демонструють як Божа сила могутньо діє в Ісусі: Він втихомирює бурю на морі, – й тим виявляє Свою владу над силами природи (8:22-25), потім виганяє демонів з гергесинського біснуватого – показуючи в такий спосіб Свою владу над силами зла (8:26-39), а також зцілює кровоточиву жінку та воскрешає єдину дочку начальника синагоги Іаїра, – демонструючи владу над хворобами та смертю (8:40-56).
Розповідь про гергесинського біснуватого, який жив у гробах, – для юдейської аудиторії Палестини першого століття, – сприймалася через призму чистоти та нечистоти, оскільки, згідно тодішніх законів, дотик до трупа оскверняв людину (Лев. 11:24-28; Чис. 19:11-16). Язичницькі обряди, про які згадує Ісая, зображені як поклоніння в гробницях та споживання свинячого м’яса (Іс. 65:3,4). Зв’язок між нечистотою та язичницьким чи демонічним поклонінням ідолам, відомий також і для пророчої традиції (Єз. 36:25; Ос. 8:5; Зах. 13:2).
Беручи до уваги вище сказане та факт, що події мають місце в околицях Декаполісу (союз десяти грецьких міст за Йорданом), – слід розглядати історію в Лк. 8:26-39, – як подію, яка мала місце в язичницькому контексті.
В цій розповіді згадується дуже багато учасників: Ісус та Його учні; чоловік, що мав бісів; біси – нечисті духи, – загальним числом «легіон» – налічував від 4000 до 6000; велике стадо свиней; пастухи; люди, які мешкали в сусідніх містах і селах – загалом населення Гергесинської околиці; домашні та мешканці міста – до котрих був пізніше посланий зцілений чоловік.
Всіх учасників цієї розповіді можна поділити на декілька категорій (які творять між собою певні опозиції), кожна з котрих вибудовує свої значеннєві лінії та певне семантичне поле, через призму котрих Лука майстерно представляє нам значення цієї історії.
Насамперед перед нами є Ісус. Він, на відміну від Своїх одноплемінників (євреї цуралися контакту з язичниками), не цурається нікого – приходить в язичницький край; побачивши біснуватого – не чекає його прохання, але велить (Словом) нечистому духові вийти з чоловіка; беручи до уваги тодішні звичаї запитує демона як його ім’я – не тому, що не знає, але щоб почули учні й потім побачили, яку силу має Ісус; дозволяє демонам увійти в свиней, які потім кидаються з кручі – відповідно до єврейських вірувань біси були смертні, й тому учні та багато читачів Луки могли припустити, що в такий спосіб вони були знищені; на прохання мешканців Гергесинської околиці залишає їх; не дозволяє зціленому іти за Собою, але наказує іти розповісти домашнім, що Бог зробив йому.
Інша значеннєва лінія вибудовується навколо біснуватого чоловіка: він не володів повністю своїм життям – його мучили тисячі демонів (легіон) й гонили по пустині; не носив одежі й не мешкав у хаті, а в бридких гробах; його в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, а він трощив окови й усе знову повторювалося; коли ж Ісус увійшов у його життя, то насамперед звільнив його від демонів й він «став одягнений і при своєму розумі» та захотів відразу піти за Ісусом, але був посланий свідчити тим, які до цього часу не мали для нього місця у своєму житті.
Біси, – число яких було легіон, – витворюють також своєрідну семантичну лінію. Вони постійно мучать чоловіка: позбавляють людського вигляду, змушують жити тваринним життям – ночувати в гробах; гонять по пустинях. Якщо б Ісус не прийшов та не зцілив чоловіка, то демони вимотавши до кінця його волю, в кінцевому результаті привели б його до загибелі, – що дуже чітко видно з того, що сталося з свинями. Але найважливіше – вони бояться Ісуса, та коряться Його слову.
Окрему групу становлять пастухи та мешканці Гергесинської околиці. Їхня реакція та певна активність з’являються щойно тоді, коли несподівано заторкнута економічна сторона їх особистого життя. Те, що цей терплячий чоловік був з їхнього міста – не дуже завдавало їм клопотів. Він «жив не в домі, а в гробах» (а чи справді жив???), й вони собі спокійно жили. «Пастухи… побігли», «люди вжахнулись», – загалом усіх огорнув страх, – бо пропали свині. Економічна втрата, а також уявлення, які тоді побутували у греків, – про небезпечність чудотворців, – спонукали їх попросити Ісуса піти, – хто знає як Він ще може порушити їх спокій, та що ще це може їм коштувати. Ситуації в яких свині (чи будь-який інший меркантильний чи економічний інтерес…) важливіші від людей – дуже часто мають місце і сьогодні…
Вкінці залишаються учні, які прибули в цей край з Ісусом, але про них нічого не говориться. В цій історії учні, – як і ми, – які читаємо, чи слухаємо цю розповідь, є свідками цієї надзвичайної події.
Чи готові ми стати на бік Ісуса? Чи в результаті усвідомлення того, ким є кожна людина, спроможні служіння людині поставити пріоритетом нашого життя? Чи багато людей, серед котрих ми живемо, дізнаються від нас, що може і хоче зробити в їхньому житті Ісус, та що Бог для них не пожалів життя власного Сина?
***
Зцілення Гергесинського біснуватого
Точне розташування місця, де відбулося чудо, визначити важко через різний правопис в окремих манускриптах: мова йде про Гергесинську, Герасинську чи Гадаринську землі. Серед цих трьох різних місцевостей з огляду на географічні особливості здається, що саме Гергесинська земля, через її печери та стрімкі урвища в східній частині Галилейського озера, найбільше відповідає розповіді Луки.
В Євангелії Луки вже згадувалося про те, як Ісус виганяв демонів (4:31-37,41; 6:18). Ця ж історія є чітким увиразнюванням спроможностей Ісуса – ми бачимо екзорцизм багатьох демонів з однієї людини. Сила, яка є в Ісусі перемагає кожну з супротивних сил представлених в чотирьох чудесах у Луки 8:22–56: всі сили – природа (буря на озері), демони (Гергесинський біснуватий), хвороби (жінка хвора на кровотечу) та смерть (дочка Іаїра), – які вважаються сильнішими від людини і протистоять Богові як суперники відносно Його сили, – є представлені безпомічними та слабкими в цій частині Євангелія. Розповідь Луки дуже промовисто засвідчує – зв’язок з Ісусом приносить безпеку.
Один з богословів (Liefeld) відзначає сім характеристик одержимості демонами: (1) байдужість до власної гідності виявлене через оголення, (2) соціальна ізоляція, (3) відмова від елементарного прихистку, (4) демонічне визнання божественності Ісуса, (5) демонічний контроль мови, (6) крики, (7) надзвичайна сила. В рабиністичному Юдаїзму перелік ознак одержимості був трохи простіший: блукання в ночі, проведення ночей на могилах, розривання власної одежі та руйнування всього, що людині дали. Жодна з цих рис окремо, але тільки їх комбінація були свідченням одержимості – страшної трагедії в житті людини.
Лука розповідає, що Ісус дуже спокійно у всіх випадках дає раду з тим, що з людської точки зору є непереборним. Більше того, євангеліст показує, що місія Ісуса стосується кожної людини, оскільки багато нюансів присутніх у цьому детальному описі події вказують на те, що все відбувається на території де жили язичники (ім’я демона; нечистий спосіб життя серед гробів; випасання свиней, яких євреї не їли і не вирощували; звертання до Ісуса, як до Сина Всевишнього Бога). Таким чином для Луки важливо є підкреслити, що Бог діє в Ісусі однаково для язичників та євреїв.
Люди цієї землі виявляють страх, що визнає, але не приймає Божу присутність. Економічні причини стоять вище добра людини – ситуація дуже знайома для нашого часу й відлунює певним холодом, що засвідчує також про певного роду опанування на перший погляд нормальних людей.
В кінці розповідь вказує на важливість особистого свідчення: звільнений чоловік хоче залишитись з Ісусом, проте повинен піти до свого дому й розповісти всім, що зробив для нього Бог в Ісусі. Таким чином Ісус вказує, що найважливішим є свідчення, яке можна реалізувати в різний спосіб: одні покликані йти за Ним щоб розділити Його місійний спосіб життя, інші ж повинні йти до власного дому, щоб серед своїх найближчих чи знайомих, які можливо вже думають, що все знають про нас, а навіть повісили якісь ярлики, засвідчити нове життя, яке почалося в них після зустрічі з Ісусом.