Про милосердного самарянина
Єпископ Гавриїл Кризина
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос подає нам у Святому Євангелії для нашого напоумлення вельми важливу притчу, тобто духовно-повчальний сюжет, про милосердного самарянина (Лк. 10:25-37). Подвиг чоловіка з цієї притчі настільки добре відомий християнському світу, що назва «милосердний самарянин» є іменем, яким нагороджують людину з добрим серцем.
У притчі мовиться про те, що на питання одного законника, хто є ближнім, якого потрібно любити як самого себе, Христос подає розповідь про певного мешканця Самарії, територію якої юдеї завжди оминали, уникаючи будь-яких контактів із колишніми родичами, яких вважали єретиками. І ось цей самарянин одразу, без міркувань допомагає нещасному юдею, котрий був у руках розбійників, отже допомагає ворогові. Допомагає всім, що мав і в чому сам мав потребу в подорожі: зокрема, вином і маслом. Допомагає не тільки своїми речами, але і своїм трудом, супроводжуючи нещасного на своєму віслюку до готелю, та залишає там певну суму грошей з обіцянкою по поверненні доплатити, якщо буде замало.
Любі у Христі! У кожного з нас у певний час також виникає питання – кому з наших ближніх робити милосердя? Відповідь маємо з вуст Самого Спасителя: «Кожному, хто просить у тебе, дай» (Лк. 6:30), і цю допомогу ми творимо у особі немічних Самому Богу: «Істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25:40). А великий святитель Православної Церкви Іоан Золотоустий повчає нас так: «Подаючи милостиню, будемо дивитися не на бідного, який її приймає, а на Бога, Котрий за це нагороджує». Тобто, роздаючи милостиню заради імені Ісуса Христа, заради Бога, ми таким чином духовно багатіємо.
Милосердя є різнобічним, це не тільки матеріальна підтримка наших ближніх, це і слово втіхи ближньому у його смутках, це і сердечна участь у його хворобах, це і молитва за нього до Бога і т.д.: Бог через наше серце дає нам підказку, чим і як допомогти потребуючому.
Загалом, – побачив-змилосердився-потурбувався, – є євангельська схема для нашого правильного буття.
З часів раннього християнства святі отці та вчителі Церкви (свт. Амвросій Медіоланський, Ориген, блаж. Августин та ін.) цю притчу про милосердного самарянина тлумачили алегорично, пропонуючи наступне розкриття її змісту: чоловік, котрий йшов дорогою донизу – це Адам; Єрусалим є Небесним раєм, а Єрихон – земним світом; грабіжники є злою силою; священник символізує закон, левит – пророків, а самарянин – Ісуса Христа; рани є символом непослуху, віслюк – Тілом Христовим, а готель – Христовою Церквою. Обіцянка самарянина повернутися і розрахуватися за додатково витрачене – Друге пришестя Спасителя. Подібне розуміння знаходимо і на багатьох давніх іконах.
Дорогі брати і сестри! Давайте ж будемо спішити до звершення милосердя нашим ближнім, щоб у певний час бути серед обраних до Царства Бога-Саваофа, Котрий нам говорить у Святому Письмі: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7). Амінь.