Хліб із рук Христа
Протоієрей Георгій Ходун
Доброго дня, дорогі друзі! Вас вітаю я, священик Георгій Ходун, на моєму YouTube-каналі, де ми разом з вами досліджуємо питання християнського богослов’я, Священного Писання, церковної та всесвітньої історії, а також нашого життя в церкві. Наразі – рубрика «Недільна проповідь» і уривок із Священного Писання, що його пропонує наш богослужбовий лекціонарій: уривок із Євангелія від Матвія, 14 розділ.
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та до їхніх недужих. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити, дайте ви їм їсти.” Вони ж кажуть до Нього: “Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві рибі.” Тоді Він каже: “Принесіть мені їх сюди.” І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. Ісус спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
Щойно ми почули історію дивовижного насичення великої кількості людей і ця історія вражає своєю масштабністю – йдеться про те, що були нагодовані декілька тисяч людей. Очевидно, ці підрахунки дещо приблизні, але цифра в п’яти тисяч чоловік, про які пише євангелист, говорить про те, що біля Христа був величезний натовп, порахувати який, без особливих зусиль, було практично неможливо.
Це насичення – вражаюча подія, особливо для тих людей, які від Христа шукали тільки хліба, вони від Нього його і отримали, а ось більш досвідчена людина в духовному сенсі, коли прочитала цей євангельський уривок, може собі згадати один із старозавітних сюжетів, а саме з книги Виходу, де описується також насичення, але ізраїльського народу в пустині. Там Господь сказав Мойсеєві: Я зроблю так, що хлібний дощ падатиме вам з неба, хай народ піде і збиратиме щодня денну частку, щоб Я міг випробувати їх та побачити, чи дотримуватимуться вони Мого закону чи ні.
Порівняння цих двох біблійних подій – це не просто красивий біблійний паралелізм через збіг зовнішніх деталей, а це важливий прообраз, за яким криються важливі висновки. Справа в тому, що в єврейському середовищі була поширена маса ідей про те, яким повинен бути Месія. Ці характеристики юдеї вважали дуже важливими, тому що з їхньою допомогою люди розраховували відрізнити справжнього Божого помазаника від самозванців, яких приходило удосталь. Виходячи з слів Мойсея, а це книга Повторення закону: «Господь Бог твій піднесе з поміж твоїх братів ізраїльтян пророка такого, як Я, слухайте цього». І от виходячи з цих слів, вважалось, що справжній Месія має бути хоча б рівний Мойсею, а взагалі і перевершувати його – і ось насичення багатьох, яке звершив Христос, це явний знак, у якому він себе уподібнює Мойсею, а водночас і перевершує його.
У старозавітній історії Бог, саме Бог давав їжу людям, а сам по собі Мойсей ніяк на це рішення Господа не впливав, він також куштував ту їжу, яку давав Бог усім людям. А тут ситуація зворотна – саме Христос своїми руками примножує їжу, а не просто присутній при цій події. До речі, таких знамень, які перевершували чудеса Мойсея – було декілька, не лише насичення багатьох людей. Особисто мені важко сказати, яким способом, тобто як технічно, Христос примножував п’ять хлібів для такої великої кількості людей, але результат очевидний – натовп людей перестав бути голодним. Можливо, у цій події хтось побачить виключно соціальну складову – мовляв, «голодних треба годувати» – і це правда, але головна мета цього насичення – це свідчення месіанської гідності Христа.
Окрім Христа і його слухачів, під час цієї події були ще й апостоли, власне, саме вони порушили питання про зголоднілих людей, і саме їм Господь сказав, що ніякої їжі купувати не треба, ви нагодуєте їх. Роль апостолів у цьому сюжеті особливо примітна, якщо уявити цю ситуацію в реальності. Задамо собі питання: скільки людей може одночасно почути голос однієї людини? Десятки людей, максимум сто або декілька сотень, не більше, але євангеліст, як ми чуємо, каже, що людей було значно більше і тому дозволено припустити, що на таких зустрічах у апостолів була якась своя додаткова місія, де вони також навчали людей, хоча, якщо сказати чесно, вони ще й самі на той час мали потребу настановах від Христа, але Христос їм доручає нагодувати людей – тобто, взяти хліб із рук Христа і передати його іншим людям. Ця історія і цей такий би здавалось маленький момент, вказують на важливий духовний принцип християнства – це принцип передачі, тобто все, чим володіє церква та християни не є їх власністю, це власність Христа. По суті, завдання церкви і кожного її члена – передавати іншим те, що сам отримав від Христа, тобто брати участь у поширенні Його служіння, Його слова, в кінці кінців Його спасіння є правом і навіть обов’язком кожного, хто називає себе Його ім’ям. Принцип простий – отримав, передай іншому. І дуже важливо, що твоє, те, що ти отримав, від цього у тебе жодним чином не зменшиться.
Також не можна не відзначити і той факт, що Христос, сповіщаючи вічне слово, переймається фізичними, тобто тимчасовими потребами людей. За століття впливу античної спадщини на християнську ідентичність, була сформульована майже доктрина, в якій існує протиставлення духу і плоті, де все те, що пов’язано з духовним – звеличується і шанується, а плоть мислиться як якась обгортка, якої легко можна позбутися, нічого при цьому не втративши. Інколи серед деяких християн, на жаль, не досить освічених, існує навіть така ідея, що всім фізичним, що є в цьому світі, і людським тілом, навіть, потрібно гидувати, але такий підхід скоріш відображає ідеї Платона, аніж Христа та Біблії.
Насичуючи багатьох, Господь оберігає нас від хибної духовності, вказуючи на справжній біблійний погляд на людину, як єдність праху земного та дихання божого життя, як про це пише книга Буття. Напевно, найкраще про це написав один із видатних християнських авторів ХХ століття Клайв Льюіс: «За негативною духовністю встає світогляд, якого не може бути у християн. Саме ми з усіх людей у світі не маємо права думати, що духовну радість потрібно оберігати від місця, часу, матерії та почуттів. Наш Бог – Господь вина, оливи та хліба, Він – щасливий творець, що прийняв тягар полоті, Він встановив обряди, тобто дав нам духовні дари за умови, що ми виконаємо тілесні дії. Тут уже не можна сумніватися, чого він від нас хоче. Уникати природності, все одно що тікати від коня, якого потрібно об’їздити. У нашій нинішній мандрівці багато причин для відмови, помірності і у мертвійній полоті. Але вся наша аскеза має бути відповіддю на одне запитання: хто довірить нам справжнє багатство, коли ми не впоралися і з багатством тлінним? Господь дав нам тлінні тіла, як дають хлопчикам поні, ми вчимося їздити верхи, тому що нам належить не позбутися коней, а нас чекає смілива та радісна їзда на крилатих конях, які чекають на нас з нетерпінням в царських стайнях. Ми поскачемо на них, щоб бути із Царем, адже Він і сам від коня не відмовився, а пішки за ним не вженешся».
Дякую всім за увагу. Мир і милість Господня! Нехай буде з усіма нами!