Світло Божої любові
Протоієрей Олександр Мень
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Яке прекрасне слово – Благовіщення! Воно означає саму суть нашої віри – Благу Звістку, Радісну Звістку. Усі ви знаєте, що в будь-якому храмі на царських вратах завжди можна побачити зображення Благовіщення: Мати Божу і Архангела Гавриїла.
У той самий благословенний ранок (можливо, це була ніч, а може бути – полудень; ми не знаємо, коли Діва Марія знаходилася одна) Їй відкрилася таємниця Її материнства. Серед вас – багато матерів, багато хто носив дітей під серцем. І всі ви пам’ятаєте, що в цей час були і тривоги, і очікування, і молитви, і радість. І от подумайте, що пережила Пречиста Діва Марія, коли Їй судилося дати життя Господу Ісусу, Спасителю всіх нас.
Їй було відкрито, що дитя Її матиме царство вічне для всіх людей. У тропарі ми співаємо: «Початок нашого спасіння». Скільки є всяких думок, поглядів, вчень людських, і тільки наше називається Блага Звістка, Радісна Звістка – грецькою Євангеліє.
І справді, от людина немічна і хвора, одержима печалями; хіба не радісно їй знати, що є в неї Господь і Цілитель? Коли нас згинають роки, пригнічують печалі, наближається старість, хіба не радісно нам через те, що ми маємо життя вічне, вічну юність, вічне воскресіння? Нас згинає також і тягар наших гріхів. Хто з нас не знає, як важко, майже неможливо позбавитися від цього тягаря? Але от є Радісна Звістка: посилається нам Спаситель, Який бере на Себе наші гріхи і допомагає нам у боротьбі із злом.
Якщо ти скривджений, якщо ти знаходишся в розгубленості, не знаєш, як поступити, є велика Радісна Звістка – от вона – у Слові Божому полягає: велика радість життя, благословення, подяки!
Іноді ми тужимо про своїх близьких, тужимо так, що ця печаль отруює нам життя… Але згадайте, що в нас є Єдиний Заступник – Господь! І розпрямляється спина, і ми знаємо, що по нашій молитві здійсниться все добре, бо в нас є Радісна Звістка про нашого Помічника, про нашого Бога і Брата, Людину і Бога, Який живе тут, з нами.
І коли ми відчуваємо, що слабшають наші духовні сили, у нас є ще одна радість – покаяння. Через Церкву Він усе дає і всіх приймає. Він примиряє нас, тих, хто щиро хоче вирвати гріх. Тим, хто щиро бажає почати нове життя, Він його дає. Хоч тобі 70 років, хоч 80 – завжди можливе нове життя в Господові. Тільки протягни до Нього руку, тільки оберни до Нього своє серце, і тоді радість Божа, благодать і благословення прийдуть, зійдуть і у вічність понесуть, як світло, яке ніколи не кінчається, ніколи не меркне, завжди сяє, бо це світло Божої любові. Амінь.
***
Нехай буде з нами за словом Твоїм!
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Неможливо уявити явлення Господа на землю без згоди людини, без згоди Його майбутньої Матері, Матері Божої! Від нашої особи, від імені всіх нас Вона прийняла Господа у Своє серце. Вона стала тими дверима, через які Господь прийшов до нас. Зауважте, що каже Вона на вітання Ангела цього дня, у день Благовіщення? “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1:38). Вона згодна. Вона готова! Вона всім серцем готова прийняти в себе Христа прийдешнього. Але ми можемо здивуватися: “Який же це подвиг? Хто б з нас не радий був прийняти Його? Природно, що Вона сказала: “Я – раба Господня””. Але це нам тільки здається! Бо до кожного з нас так само Господь стукається в серце, щоб прийти в наше життя. І ми далеко не завжди Йому відкриваємо.
Вона знала, що стати носійкою Господа під серцем – означає пройти через лиха і випробування! “І Тобі Самій душу пройме меч” (Лк. 2:35), – сказав Їй старець Симеон. І потім Вона повинна була стати страждальником за плачущих і скорботних. Стати матір’ю всім матерям, усім знедоленим і сумним. Вона повинна була цього захотіти! А ми з вами?.. Коли Господь стукається до нас і говорить: “Ти хочеш, щоб Я був завжди з тобою?” – ми починаємо сумніватися і думати: “Адже це важко, це мені не підходить! Адже в мене стільки справ, а сили малі, стільки буде спокус, стільки буде труднощів! Чому би мені не жити, як усі люди”. От наші спокуси. Коли Господь каже, що Він нас обрав, обрав для Своєї святої віри, ми кажемо: “Ні, краще нам бути як усі і жити тихенько, без жодної напруги, без жодного подвигу”.
От, дорогі мої, виявляється, які ми. Ми боїмося! Ми лінуємося. Ми не хочемо потрудитися для Господа, не хочемо прийняти Його у своє серце і послужити Йому.
Сьогодні, у свято Благовіщення, перед нами світлий, прекрасний образ Діви Марії! От Вона у своєму будиночку – скромна, – каже: “Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди” (Лк. 1:48). Ми дивимося на Її упокорювання і прославляємо Її тільки за те, що Вона сказала кілька слів, але сказала глибоко і щиро: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм“.
І коли Господь хоче до нас прийти, ми просимо Її, щоб Вона навчила нас бути завжди готовими приймати Його із словами: “Ось ми, негідні Божі слуги, нехай буде з нами за словом Твоїм, за волею Твоєю”. Амінь.