Протоієрей В’ячеслав Рубський
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Зі святом Святого Благовіщення, брати і сестри! У цей день – день, коли ангел входить до Діви, – ми славимо, що Богородиця Діва «найчесніша херувим і найславніша без порівняння серафим», і в богослужбовому чині написано, що ангел тремтячи входить і благовістить їй. Тремтить не Богородиця, а сам ангел, тому що в пізнішій християнській традиції вважалося, що велика честь ангелу, що він входить до Діви, а не Діві, що до неї приходить ангел. А в ті часи, коли ще писався цей текст, шанування Діви Марії не було таким великим, і тому він читався так, що Бог входить до звичайних людей, до простої дівчини, яка молиться, яка чиста перед Богом і відкрита.
Вся язичницька традиція трималася на тому постулаті, що люди негідні бачити Бога, тільки жерці гідні бачити Бога, тільки жерці якимось чином, через урім або туммім, через бубон, через якісь особливі обертання дервішів, через певні практики можуть проникати до Бога, а решта всіх людей не можуть зустріти Бога, і Бог не може завітати до звичайної людини. Тобто язичництво, і іудаїзм в тому числі, це теж форма язичництва, вони трималися на тому, що цю свою неміч пояснювали тим, що Бог не хоче з ними спілкуватися, Бог відкривається тільки обраним.
Вся справа звичайно не в Богу, а в тому, що люди бувають не здатні, хоча й мають бажання. Як пояснити собі, що я не здатний на щось – треба сказати, що мені заборонено це. Це дуже легко сказати. Наприклад, мені заборонено літати в космос і заборонено бити рекорди Гіннеса, просто мені не можна, а так би я звичайно ж побив. Ось люди теж так міркували, вони думали так: «Ну ми хочемо бути релігійними, хочемо чути Бога, але ми не здатні», – сказати це собі складно, тому вони говорили: «Ми хочемо і здатні, але Бог нас не вибрав, Бог вибрав наших жерців, наших вчителів». І ось ця традиція живе досі. Але архангел Гавриїл заходить до Діви Марії не тому, що вона особлива, а тому що особливий Ісус Христос, Його місія в тому, щоб вона народила, саме вона – та, яка не чекає.
І дуже цікава тут, звичайно, крамольна аргументація архангела про те, чому, як це буде, і посилання йде на родичку, яка в старості зачала: «Ось, у Бога все можливо, вона зачала, так що і ти зачнеш, все добре». Бог може все – те, чого люди не очікують, те, до чого люди не готові. Якщо традиційна релігія нам вселяє: ви негідні, ви не можете розраховувати, ви не готові, вам потрібно ще багато чого вивчити, вам потрібно очищати свою плоть, вам потрібно очищати свою душу – і так до нескінченності. Тому, як тільки ви прийдете до священика і скажете: «Я вже очистив душу», він скаже: «О, так ти в глибокій прєлєсті. Значить, очищайся заново». Але Євангеліє нам говорить про те, що Господь просто входить до людини – і достатньо, щоб людина була відкрита і сказала: «Так, Господи, я буду служити тобі».
Ось це свято Благовіщення, яке завжди нібито припадає невчасно, тому що воно або на Світлій седмиці, коли воно вже не потрібне, або у Великому посту, іноді на Страсній седмиці, коли воно нібито навіть заважає, та цього року воно вийшло так нібито, як і потрібно.
Нехай Бог нам подає, щоб ми завжди були молитовні, готові до того, що Господь відвідає нас, і ми не скажемо: «Ой, мені це примарилося, здалося», я серйозно поставлюсь до духовного досвіду і серйозно дам ствердну відповідь, показуючи, що я християнин. Мені не потрібно, щоб хтось за мене вирішував, щоб хтось говорив: «О, ти християнин, ось тобі довідка», «о, ти не християнин, ось тобі інша довідка», «ти єретик, чи ти не єретик, ось тобі ще двадцять довідок». Довіряйте своєму духовному досвіду більше, тому що якби Пресвята Богородиця була така як ми, вся перелякана, вона б сказала: «Ой, мені це привидилося, піду запитаю у рабина – може бути таке?» А що б рабин сказав? Раввін би сказав: «Іди кайся, бо не може такого бути ніколи. Тільки нам, раввінам, вченим, є таке». При зустрічі з ангелом, Богородиця навіть не засвітилася, ви розумієте, все неканонічно у неї, все неканонічно. Але ми – спадкоємці неканонічної традиції, і слава Богу, що для нас це не великий день скорботи і попрання канонів, а велике свято Благовіщення.