Валерій Васильович Ластовський народився 9 липня 1968 року в Черкасах. Закінчивши в рідному місті у 1985 році середню школу, він розпочав роботу в обласному краєзнавчому музеї. З червня 1991 року був молодшим науковим співробітником відділу охорони пам’яток історії та культури Черкаського музею, з грудня 1994 року – завідувачем відділу історії краю XIV – початку ХХ століть. Працюючи в музеї, у 1995 році Валерій Васильович закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. У 1998 році в цьому ж університеті відбувся захист кандидатської дисертації на тему «Переяславсько-Бориспільська єпархія у XVIII столітті». Після цього вчений почав працювати на кафедрі теорії та історії права юридичного факультету Черкаського інституту управління, де одночасно здобував освіту юриста, отримавши диплом у 2001 році. Кафедру богослов’я і релігієзнавства в цьому ж вузі очолював протягом 2002–2003 років. У жовтні 2003 року був прийнятий на докторантуру Київського національного університету. Докторську дисертацію на тему «Православна церква в Україні наприкінці XVII – XVIII століть: історіографія» захистив у 2007 році. Перебравшись до Києва, певний час учений пробув деканом факультету міжнародного права та правознавства Української академії зовнішньої торгівлі, а у вересні 2007 року розпочав роботу в Київському національному університеті культури і мистецтв. Спершу він працював на кафедрі конституційного та адміністративного права, в 2009 році очолив кафедру теорії та історії держави і права, у 2000 році став професором кафедри міжнародних відносин. Наукове звання професора отримав у 2012 році. Валерій Ластовський був провідним науковим співробітником Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Також він – заступник головного редактора наукового видання «Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти».
Валерій Васильович є знаним дослідником історії та історіографії Православної Церкви в Україні. Ця проблематика зацікавлювала його ще з часу роботи в Черкасах та навчання в університеті, коли почали з’явитися й авторські публікації відповідного наповнення. Першою монографічною працею науковця на церковну тематику стала книга «Православна церква у суспільно-політичному житті України XVIII ст. (Переяславсько-Бориспільська єпархія)» (2002), в основу якої лягли напрацювання кандидатської дисертації. В свою чергу, робота над докторською дисертацією дозволила вченому видати одразу дві монографії: «Історія православної церкви в Україні наприкінці ХVΙΙ – у ХVΙΙΙ ст.: історіографічні аспекти» (2006) та «Між суспільством і державою. Православна церква в Україні наприкінці XVII – у XVIII ст. в історії та історіографії» (2008). Ці праці закріпили за В. Ластовським статус найкрупнішого історіографа українського Православ’я того періоду, який сам науковець окреслює як час, протягом якого повністю стерто самобутність Православної Церкви в Україні. Подібні узагальнюючі дослідження до того у вітчизняній науці були відсутні. Варто відзначити також актуальну брошуру «Державно-церковні правовідносини в Україні: проблеми в історії та сучасності» (2016). Значну наукову цінність мають і статті В Ластовського, загальна кількість яких сягає кількох сотень, хоча меншість із них присвяченні церковних питанням.
Монографії:
Ластовський В. Православна церква у суспільно-політичному житті України XVIII ст. (Переяславсько-Бориспільська єпархія): Монографія. Черкаси: ЧІУ, 2002. 137 с.
Ластовський В. Історія православної церкви в Україні наприкінці ХVΙΙ – у ХVΙΙΙ ст.: історіографічні аспекти. Київ: Логос, 2006. 278 с.
Ластовський В. Між суспільством і державою. Православна церква в Україні наприкінці XVII – у XVIII ст. в історії та історіографії. Монографія. Київ: Фенікс, 2008. 496 с.
Ластовський В. Державно-церковні правовідносини в Україні: проблеми в історії та сучасності. Київ, 2016. 40 с.
Вибрані статті:
Ластовський В. Історичні міфи навколо Зарубського і Трахтемирівського монастирів // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. 2019. Вип. 28. С. 196–198.
Ластовський В. Михайло Грушевський про православну церкву в Україні наприкінці XVII – у XVIII ст. // Український історик 2004–2005. № 03–04. С. 14–24.
Ластовський В. Реформація в поглядах митрополита Іларіона (Огієнка) // Переяславський літопис. 2018. Вип. 13. С. 130–134.
Ластовський В. Листи ігумена Ісихія 1863–1873 рр.: штрихи до повсякденності православного чернецтва // Болховітіновський щорічник. Київ, 2011. С. 325–339.
Ластовський В. Успенський Ірдинський (Виноградський) монастир на Смілянщині у ХVІІІ ст. // Краєзнавство. 2024. № 2. С. 181–188.
Ластовський В. Дві візантійських монети з території Мотронинського монастиря та легенда про його заснування княгинею Мотроною // Український нумізматичний щорічник: часопис. 2020. Вип. 4. С. 50–57.